Рідна тітка Людмила й дві двоюрідні сесри з дітками приїхали до мене влітку цього року зі зрозумілих причин. Ім все подобається, але багато чому дивуються.
Сама я живу в Штатах п’ять років, три з них у Каліфорнії, два – у Сан-Франциско. Місто досить специфічне і дуже горде тим, що особливе. Кожне велике місто у Штатах відрізняється від інших, має свої нюанси, інтереси та характер. Але Сан-Франциско справді незвичайне багато в чому: ландшафт, погода, архітектура, їжа і, звичайно ж, люди та їхній спосіб життя.
Тут люблять здорову їжу, незвичність, ідеї та костюми. Так-так, костюми! Кажуть, що ти не можеш назвати себе мешканцем цього міста, якщо у тебе в шафі немає хоч одного костюма. Одягають їх не тільки на Хелловін, майже щомісяця відбувається якийсь костюмований захід. Якщо для того, щоб пройтися вулицею в костюмі Білосніжки, немає особливого приводу, але дуже хочеться — ніхто навіть не подумає подивитися криво, швидше навпаки — зроблять комплімент!
Такі поняття, як мода і стиль тут досить странсформовані: всі носять те, що зручно, коли зручно і як зручно, не забуваючи бути цікавим, незвичайним і, можливо, трохи з нальотом пилу, адже кожна річ має мати свою історію.
Вільний стиль, мистецтво, музика: СФ – місто хіпстерів у правильному, а не модному значенні цього слова.
Підлітком я любила дивитися серіали типу “Беверлі-Хіллс” або “Баффі-винищувачка вампірів”, сюжети яких розгорталися на просторах Каліфорнії, і тоді я звернула увагу і задумалася: ну хто носить літню сукню із зимовими чоботами? Ну як це шорти та шапка? Босоніжки та пальто? Виглядає стильно, але ж так ніхто не ходить!
Я продовжувала так думати, поки не переїхала в місто, де можна має одягатися саме так. У СФ це майже завжди 15-20 градусів вдень і до 10 увечері, яскраве сонце та вітер в одній частині міста та освіжаючий туман в іншій. Тому я ніколи не виходжу з дому без сонячних окулярів та теплого шарфу.
Каліфорнія і особливо Сан-Франциско досить серйозно ставляться до екології та правильного харчування.
Карбоновий слід, шкода пластику, місцеві продукти – не просто слова, а стиль життя. Переробка сміття та компост – у кожному будинку. Металева фляга для води – ще одна річ, без якої не можливо вийти з дому.
Фермерські ярмарки, де фермери продають те, що самі виростили, проходять що вихідних. Магазини тут намагаються продавати натуральне та місцеве.
Я завжди ще в Україні захоплювалася екологією та здоровим харчуванням, тому до такого серйозного ставлення до їжі звикла дуже швидко і мені це імпонує. Тепер навчаю цього й рідних.
Важко сказати, що саме змінилося у мені за ці роки, але тітка каже, я геть інша. Я почала набагато більше ходити пішки, не боятися нового в собі та інших. Цікавитись світом, адже складно не робити цього, живучи в місті, де змішано стільки культур, поглядів та історій, а кожний наступний день цікавіший за попередній, якщо ти відкритий до нового.
Я могла б багато розповісти про країну загалом: про свободу від забобонів; про правову захищеність; про комфорт; про іншу систему цінностей; про змішування культур; про справедливі умови праці, і багато чого іншого.
Занепокоєння українців про те, що після переїзду люди десятиліттями не живуть, а “існують”, і лише працюють і підлаштовуються під менталітет американців, не виправдалися.
У мене з’явилися нові побутові звички, ясна річ. Але ж це абсолютно не важливо. Хіба що кілька речей змінилися. Наприклад, зникли свята та святкова метушня. Наші, українські свята зникли через відсутність підкріплення асоціативних ланцюжків, на кшталт “олів’є-мандарини-бенгальські вогні-щастя”. Американські свята в мені ще не всі прижилися. І мене це зовсім не засмучує, навпаки – менше заморочок.
З набутого: з’явилася звичка ставитись до людей більш дружелюбно. Розмовляти з касирами, прибиральниками та працівниками пральні. І ні, ці посмішки не фальшиві, а щирі. Якщо завжди зустрічати людей гордовитим злим поглядом, то в такому настрої і сам перебуватимеш. А якщо починати з посмішки, то й сам налаштовуєшся на лад. Пам’ятаєте, що співав єнот про посмішку?
Що насправді змінюється? Все! Середовище диктує нові правила. Ми з чоловіком свого часу зіткнулися з тисячею та однією проблемою з тих, про які у Києві й не думали. Змінилася якість життя. Змінилося сприйняття життя в цілому.
Клімат, до речі, теж зовсім інший, тому зовсім інший порядок дня, ми тепер рано прокидаємося, ми по-іншому їмо, спимо і працюємо. Все по іншому. Інше суспільство. Довелося багато змінювати в собі, багато довелося переосмислити.
Усвідомити ті самі ментальні проблеми всередині себе. Словом, місце та суспільство змінюють умови життя.
Але особисто я дуже рада, що всі ці зміни в мені відбулися, і так, я, мабуть, стала сфокусованішою, я тепер більше розумію, чого хочу від свого життя.
Чи звикнуть до Америки мої рідні? Не знаю. Але сподіваюся, що ця країна, яким би не було їхнє рішення у майбутньому, трансформує їх у кращий бік.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
