Я зловила свою свекруху на нахабній брехні. Ми з чоловіком багато років жили в селі, де я працювала бібліотекаркою і збирали гроші, відмовляючи собі у всьому.
Свекрусі не подобалося, що ми накопичуємо – вона хотіла, щоб ми краще допомагали грішми їй і двом її дочкам.
Все ходила винюхувала, випитувала, скільки у нас грошей, просила їх у нас, щоб додати їх на покупку квартири для її улюбленої молодшої Зіни, постійно випитувала у мене, а потім і у моїх колег по роботі, яка у нас зарплата і скільки отримує мій чоловік.
Вона дуже жадібна до грошей.
Причому вона ніколи, жодного разу, не дала нам ні копійки – всі свої доходи, які вона відкладала з пенсії, (а також з продажу ягід, риби, горіхів) вона давала аж ніяк не нам – знову дочкам. Немов тільки їм потрібна була допомога.
Сина ж – мого чоловіка вона навпаки «трясла як грушку», вимагала у нього гроші, або на нескінченні подарунки рідним і собі. Вміла тиснути на жалість.
І так, коли вона закотила нам скандал, з виколюванням очей на моєму фото, вона тоді і кричала, що всі гроші, які у нас були накопичені – це все завдяки їй вони і накопичувалися, виявляється.
Тому-що коли ми жили в селі, вона нам допомагала – давала картоплю зі свого городу, овочі (ну да, на цих самих городах я і пропадала і поливаючи грядки), рибу і м’ясо.
Пред’являла нам, що ми повинні повернути їй як-мінімум половину, за всі ті 6 років, які вона нас забезпечувала.
Ми вже навіть пошкодували, що брали взагалі у неї цю картоплю з м’ясом. (Більше й не беремо – все це краще купимо в магазині, ніж бути у вічному неоплатному боргу перед нею).
І ось, коли ми нарешті купили собі будинок, ми забувши минулі образи, покликали її погостювати на вихідні.
Свекруха сиділа в кріслі на першому поверсі, а я забиралася на другому. Вона постійно дзвонила то однієї своєї дочки, то другої, тому я не звертала уваги, про що вона там розмовляє по телефону, поки не почала мити сходи.
Тут я вже мимоволі почула те, що вона говорила одній зі своїх родичок-подруг про свою дочку:
– Ти уявляєш, які у моєї Зіночки жадібні свекор зі свекруха? Коли вони, Зіночку вмовляли вийти заміж за їх безглуздого синочка, то обіцяли їй золоті гори. Говорили, що куплять квартиру молодим. І що в результаті? Вони ледве-як купила стареньку однушку без зручностей на свій капітал.
Безсовісні, не можуть допомогти своєму власному сину! Я заявилася до них вчора в гості і так прямо, і натякнула: що я, он як своєму Славкові грошима допомогла – він аж цілий будинок зміг купити! А вони на якусь квартиру грошей дати не хочуть!
Я так і заніміла, почувши це. Я спустилася вниз, давши зрозуміти звуки що все прекрасно чую, але її це і не збентежило анітрохи!
А я, в силу свого виховання, знову промовчала і не стала лаятися. Увечері я розповіла чоловікові, що свекруха всім розповідає, що це вона нам допомогла купити будинок.
Знаєте, як прикро стало, що вона нахабно привласнює собі заслуги в тому, що це тільки завдяки їй ми живемо як люди. Адже вона навпаки з нас все тягнула, витрусив з нас подарунки і гроші і вкладаючи все в своїх безглуздих дочок.
Ще й придумала, як витрусити з новою Зіні грошей, використовуючи наше з чоловіком благополуччя!
І я зрозуміла, що своїм мовчанням, вічним згодою з цими людьми і ось тепер я сама пожинаю плоди, які виростила…
Інша б на моєму місці давно б влаштувала скандал, а я терпіла все мовчки. Гнати її потрібно було поганою мітлою вже давно, а не в гості до себе кликати!
Зараз ми взагалі не спілкуємося, тому-що вона спочатку налаштовувати проти мене свого сина: хотіла, щоб я ходила в своєму будинку тихіше води, нижче трави, як колись у них в гостях, хотіла командувати і керувати нами вже в нашому домі.
Але цей її номер не пройшов: Славка збунтувався, не став її слухати і перестав спілкуватися з ними, від яких нам немає ніякого толку – одна тільки заздрість і жовч.
Найприкріше, що вона і зараз всім підряд розповідає про те, що допомагає нам у всьому: купує нам меблі в будинок, навантажує повну машину продуктами, витрачає на нас всю свою пенсію, влазить в кредити.
А ще вона всім розповідає, що мого в цьому будинку нічого немає, тому що за все це Славка, її син досяг всього, тому що він добре отримує, а я так, марнотрат, на шиї у нього сиджу.
Тільки вона не знає, що я більше не мовчазна скромниця, як раніше – я теж всім розказую, що ми не бачимо від батьків чоловіка ні гроша.
Я направо і наліво всій її рідні та знайомим розтрубили, про те, як нахабно і низько вона себе веде.
дільба меблів
Коли ми переїхали в свій новий будинок, у нас залишилося багато непотрібною нам меблів. Нам хотілося обставити все новими меблями, яку я поступово підбирала б сама, за своїм смаком, тому в нове житло ми вирішили не тягнути нічого з минулого життя.
Куди було подіти все це багатство? (Можна було-б обставити невелику квартиру).
Ми знову подарували все батькам чоловіка. І що ж вийшло? Всю цю нашу меблі свекруха потихеньку роздавала обом своїм дочкам. Те, що краще – Зіні, що гірше – Олені.
І головне все це вона робила потайки від нас! Я випадково прийшла в гості до Олени і побачила у неї свій комод, дзеркало, стільці.
– Мама дала!
Ми пішли в гості до Зіні, а там у неї стоять наші шафи! (Шафи були хороші, дзеркальні, ми віддали їх, так як в новому будинку ми вирішили замовляти вбудовані меблі і вони стали не потрібні).
Обдурили нас, як завжди, обдурили. Адже і не забереш все назад – не такі ми дріб’язкові люди. Що я, що чоловік – два чоботи пара – щедрі роззяви. Дивуюся часом, кажучи чоловікові:
– У тебе такі нахабні і розважливі родичі, чомусь же ти не такий як вони?
Я все не можу забути, як Зіна один-єдиний раз нам допомогла – дала на годину маленький древній холодильник (який і то не їй належав, а рідні її чоловіка), щоб ми покористувалися їм, коли жили в знімній квартирі.
І вона тут-таки прибігла до нас вимагати його назад, після того, як ми купили собі будинок.
А свій холодильник ми залишили в селі, щоб не зламати його, перевозячи по знімних квартирах. І свекруха все ходила просила подарувати їй цей наш холодильник, тому-що «їй одного свого не вистачає, продукти не влазять, їй дуже потрібен ще один холодильник».
Ось кажуть же: нахабство – друге щастя. Але краще вже бути наївною простачкою, ніж смішити такої надмірної жадібністю!
Як ви думаєте, що рідня чоловіка подарувала нам на новосілля? Нічого! Навіть набір чашок ніхто з них не подарував. Посиділи за столом з кислими, заздрісними лицями і пішли! А ми, як дурні допомагали раніше обставляти квартиру Олені, сестрі чоловіка.
І кожен раз коли свекруха бачила, що ми купили який-небудь новий гарнітур в будинок, їй в ньому не влаштовував ні колір, ні фасон, ні ціна.
Вона злилася, що ми вибрали і купили самі, без неї, не возили з собою її, щоб порадитися і повибирати разом. Так просто їй було шкода наших грошей, які ми самі заробляли і витрачали виключно на себе.
З її обличчя було видно, що вона нам моторошно заздрить і так, і хоче відібрати у нас все, щоб віддати дочкам. Я зрозуміла, що свекрусі було нестерпно бачити, що я ходжу господинею в своєму будинку, їй хотілося бачити на моєму місці свою Зіночку. Тому вона і вела себе, як скривджена вередлива дитина.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
