fbpx

Я змінила замки у своїй квартирі, так свекруха тиждень викручувалася, щоб потрапити у квартиру і забрати камеру, яку вона ж там і встановила. І помаду на сорочці чоловіка я знаходила, і духами від нього пахло – було багато всякого.Тільки ось спальня і ванна у нас в різних сторонах, тому коли ми через хвилину зайшли в спальню, застали Тамару Леонідівну, яка балансує на табуретці і панічно обмацує верхню полицю шафи

Я змінила замки у своїй квартирі, так свекруха тиждень викручувалася, щоб потрапити у квартиру і забрати камеру, яку вона ж і встановила.

Ми з Тарасом розписалися рік тому, на превелике незадоволення його мами. Вона вважає, що її син явно продешевив, вибравши у дружини мене. Свекрусі дуже хотілося, щоб син одружився з дочкою олігарха, отримав незліченні багатства і забезпечував своїй мамі безбідне життя.

З чого у середньостатистичної жінки з провінційного міста, яка пропрацювала все життя в пересічній конторці бухгалтером, такі запити – поняття не маю. Напевно, декому варто було дивитися менше серіалів.

Ми ж з Тарасом обоє зірок з неба не хапаємо поки що. Розписалися, впряглися в іпотеку, але поки живемо в моїй однокімнатній, а в іпотечній живуть мешканці. Зараз збираємо на машину. Загалом, все як у більшості сімей. Ніяких мільярдів в доступному для огляду майбутньому нам не світить.

Але свекруха не залишає надій нас розвести. Все сподівається, що Тарас схаменеться, кине мене і знайде собі “більш гідну партію”. Якщо спочатку мене напружувала подібна поведінка мами чоловіка, то тепер тільки смішить і часом трішки дратує.

Величезний плюс, що ми живемо не разом з нею. Інакше б у нас навіть до весілля не дійшло. Вже що-що, а діяти на клітини, які не відновлюються, мама чоловіка вміє добряче. Та й на уяву не скаржиться, їй би книги писати, заробила б вона собі ті мільйони вже сама, без оглядки на міфічну дочку олігарха. Але вона вважає за краще витрачати талант, придумуючи мені підлянки.

І помаду на сорочці чоловіка я знаходила, і духами від нього пахло – було багато всякого. Кілька разів ми з Тарасом міцно сварилися, але потім ситуація прояснялася тим чи іншим чином.

Нещодавно Тарасу запропонували тимчасово попрацювати в філії компанії в іншому місті. Там відкривається новий напрямок і його хочуть поставити організовувати роботу. У разі успіху натякнули на підвищення.

Звичайно, чоловік погодився, та й я пораділа прийдешнім кар’єрним успіхам коханого. Не хотілося, звичайно, щоб він їхав, але ми будемо бачитися у вихідні, відправляли його недалеко, але щодня не наїздишся.

Тарас поїхав, я продовжувала ходити на роботу, все було як завжди. Але через кілька днів, повертаючись додому, я почала, що речі лежать не на своїх місцях, а в шафі явно хтось рився. Набрала чоловіка, запитала, чи не повертався він додому, раптом щось необхідне забув. До місця його відрядження – три години машиною.

Чоловік здивувався запитанню і відповів, що до п’ятниці він не зможе вирватися. Я поділилася з ним спостереженнями, а він замислився.

– Почекай, – каже, – є у мене здогадка. Я передзвоню.

Передзвонив через хвилин двадцять, голос похмурий.

– Розмовляв з мамою, і є у мене відчуття, що вона до нас потайки ходить. Мабуть знову щось придумала, – неохоче зізнався Тарас.

А я навіть не в курсі була, що у свекрухи є ключ від нашої квартири! Дала чоловіку втик, він зізнався, що про всяк випадок давав мамі ключі, коли ми їхали у відпустку, а потім забув забрати.

– Мама ні в чому не зізналася, але якась вона загадкова була, тому чую, що це її рук справа.

Ще б вона зізналася. Я пообіцяла завтра ж поміняти замки, а якщо чоловік ще раз віддасть своїй матусі ключі, то більше ключів від квартири у нього не буде.

На ранок відпросилася я з роботи, викликала майстра і поміняла замок. Потім поїхала на роботу. Увечері, зрозуміло, вдома все було на своїх місцях. Значить, точно свекруха чудить знову, а не моя бентежна уява. Мені стало цікаво, навіщо вона приходила, не просто ж так помилуватися, як я білизну складаю і каструлі зберігаю.

Словом, я перевернула квартиру догори дном і знайшла мініатюрну камеру! Я аж не повірила спочатку, але так, мініатюрна камера стояла на найверхній полиці (як свекруха зі своїми метр п’ятдесят зросту взагалі туди залізла, для мене таєминця). Примаскована ще, щоб в очі не кидалася. Інтриги вийшли на новий рівень!

Звичайно, знахідкою я відразу поділилася з Тарасом. Я горіла праведним обуренням, а він реготав, як кінь! Каже, подивися записи, може так повіриш у те, що ти теж хропеш!

Я про всяк випадок перевірила всю квартиру ще раз, вже направлено шукала камери, диктофони та інші шпигунські іграшки, але нічого не знайшла. Мабуть, консервативній свекрусі не спало на думку, що хтось може чинити блуд не тільки в спальні.

Бучу я не піднімала, чоловік попросив дочекатися його, а вже він з матінкою поспілкується.

Але мені зателефонувала Марта Леонідівна наступного дня сама. Солодким голосом запитала як мої справи, чи не сумую я сама, а ще вона тут неподалік, хотіла на чай зайти.

Правильно, думаю, ключі не підійшли, а камеру забрати хочеться. Ну я не менш солодким голосом повідомила, що мене немає вдома, тому якось іншим разом. На тому і розпрощалися.

Через десять хвилин дзвонить чоловік:

– Мама дзвонила, – каже, – розповіла, що хотіла до тебе в гості зайти, провідати, як ти там без мене, а ти, гуляка, десь шастаєш ввечері.

Пореготали, зробили припущення, скільки разів ще свекруха зробить спробу потрапити в наш дім. Ну, що можу сказати, ми її недооцінили. Вона щодня придумувала по дві-три причини, щоб потрапити в квартиру, а одного разу навіть прийшла і довго стукала в двері, періодично прислухаючись, чи є хто вдома. Поки сусідка не вийшла, поліцією не пригрозила, так і грюкала.

Коротко кажучи, до п’ятниці я була у стані облоги. Коли нарешті приїхав Тарас, ми вирішили припиняти цей балаган. Свекруха, зрозуміло, тут же напросилася в гості, повідомивши, що напекла нам пиріжків. Ми з чоловіком чекали.

Марта Леонідівна прийшла, віддала пакет з пиріжками і пішла “мити руки”. Тільки ось спальня і ванна у нас в різних сторонах, але це було очікувано, тому коли ми через хвилину зайшли в спальню, застали Тамару Леонідівну, яка балансує на табуретці і панічно обмацує верхню полицю шафи.

Побачивши нас, вона зніяковіла, намагалася щось лепетати, але чоловік витягнув камеру і продемонстрував мамі. Та зацьковано зиркнула на нього, але швидко оговталася і пішла в атаку. Вона перерахувала всі рази, коли мене “не було вдома”, додавши неабияку частку відсебеньок, звичайно, потім з надривом запитала сина, чому він такий наївний і не бачить, що я ним просто користуюся, в результаті видавила з себе кілька сльозинок і гордо пішла. Я навіть поаплодувала слідом. Такий накал, така експресія! Прямо театральний талант!

Цей раунд залишився за мною, але Марта Леонідівна навряд чи заспокоїться. Отже, можливо мені буде, що вам ще цікавенького розповісти.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page