Я знайшла у його шафі нову сорочку. Я її не дарувала. Точно знаю. Запитала в нього: ,,Хто тобі купив цю річ?” Він дуже зніяковів і сказав, що поспішає.
Мій чоловік за всі п’ятнадцять років спільного життя жодного разу не купував собі сорочки. Це завжди робила я чи його мама.
Свекруха давно намагалася мене попередити, щоб я якось більше займалася. Сама мені гарні речі стала підбирати.
Я просто недавно народила третього нашого малюка. У старшого сина підлітковий період розпочався, донька у перший клас пішла цього року.
Коротше, я реально замоталася та запустила себе. Мій чоловік ніколи не був мачо, жінки на нього не вішалися.
Ми кохали одне одного і підтримували, як могли. У думках ніколи не було, що від нього очікується чогось такого.
Він із тих, кого називають неприємним словом ,,ботан”.
Такий в очах, але дуже тямущий і перспективний айтішнік. В образу себе не дасть і сина так завжди виховував.
Доньку, навпаки, балував і називав принцеса. Років п’ять тому, чоловік відкрив свою справу і наша сім’я з того моменту матеріально не потребувала.
Ось тоді й почали мені з різних боків чутки доходити. Я не знаю чому, але відмахувалась від усіх цих розмов.
А от нещодавно сама побачила в його машині молоду дівчину. Вона прямо сиділа в його машині на моєму передньому сидінні і курила.
Я стояла за пишним кущем і спостерігала крізь листя. Потім із чужого під’їзду вийшов мій чоловік.
Я сказала йому, що моя знайома бачила його днями з якоюсь дівчиною в машині. Він парирував, що то була юрист по роботі. Я переконала себе, що навіть якщо щось є, це не серйозно і скоро закінчиться.
А ось сьогодні нова сорочка виявилася! І як тут вчинити? Знову відморозитися? Увечері я порушила тему сорочки. Він узяв та зізнався, що давно любить іншу жінку.
Враховуючи, що у нас нещодавно з’явилася дитина, яку він хотів, я запитала: «Як довго це триває?». Мені просто необхідно було це дізнатися.
Відповідь мене, просто знищила. Виявилося, що понад п’ять років триває їхній роман. І це не все. Вона теж нещодавно народила.
Він просив відпустити його і сказав, що мені і дітям завжди допомагатиме. Я відпустила! Коли настає цей момент?
Ось, потихеньку перетворюєшся на ту жінку, якій просто ніколи присвятити пару годин на день собі та своєму чоловікові.
Начебто і встаєш рано, робиш все швидко, стараєшся для сім’ї! А потім бац, і все! Ви на різних полюсах!
Але я знаю точно одне, якщо любиш – відпусти! А я його люблю та бажаю щастя!
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті