Галина була приємною сусідкою, я іноді заходила до неї побалакати. Але після розлучення вона кардинально змінилася. Це показало, наскільки вона залежна від чоловіка…
Я знала, що Галині дома одній сумно, але коли я заходила до неї на каву, мені довелося йти до того часу, як її чоловік мав повернутися з роботи.
Їй завжди потрібно було прибрати й почати готувати, щоб він не думав, що вона просто валяється на дивані з телефоном в руках.
Я сказала їй, що це неправильно, але вона сказала, що їй подобається піклуватися про свого чоловіка.
Вибачте, але Галина була дорослою і сама приймала рішення.
Через деякий час я час від часу чула плач з їхньої квартири. Я не наважувалась йти і розпитувати що сталося, але іноді вона приходила до мене сама. Звісно, лише тоді, коли чоловіка вдома не було.
Було зрозуміло, що її очі не просихали від сліз, але в іншому вона, мабуть, була в порядку. Я дізналася в чому причина – чоловік ходив “наліво”.
За пів року вони розлучилися. Галина отримала квартиру, яку щедро переписав на неї колишній чоловік. Кажуть, він пішов до якоїсь молодої дамочки, і вони живуть разом в особняку в іншому районі міста.
Мабуть, я повинна була б сказати, що я була рада розлученню Галини, але це не так. Замість того, щоб радіти, що Галина позбулася такого чоловіка, Галина ллє за ним сльози.
Коли я її зустрічаю, вона виглядає сама не своя. Я намагалася підняти їй настрій, тож запросила її до себе.
Вона прийшла й просиділа на дивані весь вечір, але я зрозуміла по її думках, що вона десь в іншому місці. Вона навіть не торкнулася “червоненького”, яке я відкоркувала. А коли я проводжала Галину, то трохи необдумуючи сказала їй забігати в будь-який момент, адже ми все-таки сусіди…
Я не повинна була цього робити, але було пізно…
Вже наступного дня Галина чекала мене на сходах. У неї були тістечка з кондитерської, і здавалося, що вона вирішила відвідати мене. Я була настільки виснажена роботою, що не могла встояти. Вона сиділа на моїй кухні до ночі і пояснювала, які її плани на майбутнє, коли вона буде самотньою.
Так тепер закінчується кожен мій день. Галина чекає на мою появу. І не тільки вдень. Вона кілька разів стояла на сходах навіть вранці, коли я йшла на роботу.
Вона супроводжувала мене до зупинки і всю дорогу виливала мені свої жалі. Я почала виходити з дому на годину раніше, щоб уникнути її.
Але я не можу довго так функціонувати. Я маю знайти в собі сміливість сказати Галині, що це мене турбує. Але щоразу, коли я зустрічаю її, я бачу жінку у важкому стані. Думаю, вона це переживе. Я просто сподіваюся, що це станеться незабаром…
Поясніть мені, як правильно пояснити людині, що у мене без неї купу проблем? боюсь, що ляпну щось, що їй не сподобається…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
