Я знала, що щось не так, коли свекруха принесла до нас пакет бананів і сказала, що це “за те, що ми їй винні”. Ми з Григорієм тоді тільки почали трохи вставати на ноги. Я отримала підвищення, стали менше економити на харчах, а він купив собі новий ноутбук. Але, виявляється, найбільша розкіш, яку ми собі дозволили – це тиша. І вона раптово закінчилась, коли Григорій на повному серйозі заявив, що його мама “теж хоче трохи поліпшити життя”, бо “вона ж не молода і заслуговує”.
– Олю, ти могла б трохи потерпіти, вона ж не просить багато, – сказав він, розгортаючи свій улюблений йогурт.
– Потерпіти? Гриша, вона прийшла вчора з рахунками за газ і сказала, що “нам не впаде”, якщо ми покриємо половину.
– То й що? Це ж не десять тисяч. Мені здається, ти перебільшуєш.
Я подивилась на нього. Його спокій мене збентежив. І отут почалось.
Свекруха з’явилася в нашому житті не як мати, а як інвестор, який чекає дивідендів. Вона натякала на допомогу. Потім просила. Потім вимагала. А коли я одного разу прямо сказала, що не готова платити за чужі примхи, вона назвала мене “дріб’язковою”. І знаєш, що найгірше? Григорій мовчав.
– Вона ж мені мати, – казав він. – Її життя було важким. Хіба ми не можемо трохи їй допомогти?
– Ми? Чи я?
Тиша. Як завжди. Бо відповідь знала я. Я отримувала більше. Я тягнула побут. Я платила за харчі, за побутову хімію, за інтернет. А вона ще й хотіла новий телевізор.
– Старий шумить, у мене голова болить після новин, – бурчала вона. – І взагалі, я подивилась твої рахунки, Олю. Ти можеш собі дозволити.
– Ага, ти ще й мої рахунки дивилася?
– Ну, Гриша казав, що ти ділилася з ним витягом з банку. Я просто глянула. У мене очі великі, але не сліпі.
Я тоді мало не проковтнула чайне ситечко.
Увечері, після тієї розмови, я попросила Григорія пояснити.
– Ти що, серйозно? Ти показав їй наші витрати?
– Та ні, я просто сказав, що тобі непогано платять. Вона ж переживає за нас.
– Вона переживає за свій новий телевізор, а не за нас. Ти хочеш, щоб ми її утримували?
– Ну не утримували. Просто трохи підкинути.
– А коли це трохи перетвориться на “ви ж і так платите за квартиру, то давайте ще й мені купите пральну машинку”?
– Ну то ти перебільшуєш…
Я тоді зрозуміла, що Григорій не на моєму боці. І, можливо, ніколи не був. Він завжди йшов простішим шляхом – погодитися, мовчати, кивати. А я… я вже не могла. Я не була проти допомоги, я була проти шантажу і вторгнення. Особливо – в гаманці.
Наступного тижня свекруха знову прийшла. Цього разу з рецептом свого улюбленого торта і… переліком “того, що треба купити до нього”. Там був лісовий горіх, коньяк і борошно з Італії.
– Це дрібниці, але ти ж така ґаздиня, Олю. Все вмієш, все можеш, а ми лишень літні люди…
Я тоді спокійно взяла аркуш, посміхнулась і сказала:
– Пані Надіє, у вас дуже добрий смак. Але цього разу – не вийде.
– А чому?
– Бо я більше не купую речі за списками інших людей. Навіть якщо це свекруха.
Вона образилась. Сказала, що “нічого більше не проситиме”. І я, знаєш, нарешті зітхнула з полегшенням. Але не довго.
Бо через кілька днів Григорій прийшов з квитанцією за телефон. Її телефон. І мовчки поклав переді мною.
– А ти що? Мені це навіщо?
– Ну… вона сказала, що ти завжди платиш онлайн, то може тобі простіше буде…
– Ні. Їй буде простіше. Бо ти знову нічого не сказав. І вкотре переклав це на мене.
У той вечір я спала в кімнаті для гостей. Бо краще вже тиша й ковдра, ніж тиша між двома чужими людьми в одному ліжку.
Мені стало ясно – якщо я не окреслю межі, то їх не буде ніхто поважати. Але як їх окреслити, якщо людина, яку ти кохаєш, дозволяє своїй матері ставитися до тебе як до банкомата?
Я не знаю, що буде далі. Ми не говоримо про це. Я мовчу, він робить вигляд, що нічого не сталося. Але напруга росте. А питання залишаються.
Чи маю я право захищати свої кордони, навіть якщо це означає йти проти родини чоловіка? Чи варто продовжувати жити з людиною, яка постійно вибирає не тебе, а зручність? І головне – чи нормально не хотіти фінансувати чуже “мені треба”, навіть якщо це мама твого коханого?
А ви що думаєте?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Передрук суворо заборонений
