З своїм чоловіком Артемом я жила дуже погано. Про кохання і мови не було. Але розлучатися не наважувалася. Не хотілося залишитись самій.
А тут так вийшло, познайомилася я з чоловіком. Він одружений. Почав Остап надавати мені знаки уваги. Я ніколи такого не бачила і не відчувала. Оточив мене теплом та турботою.
Чоловікові до мене справи не було, отже і хвилюватися мені особливо не було чого. Та й новий друг умовляв мене, говорив що життя одне і ніхто мій подвиг вірності не оцінить і нікому взагалі цей подвиг не потрібен.
Якщо нас любов звела, то гріх цим не скористатися. Трохи заспокоювало, що не я одна така, що є ще море таких як я, і як вони влаштовуються в цьому житті.
Звичайно, лячно було чоловіка обманювати вперше, а потім нічого, якось я звикла. Так ми жили. Кожен на боці мав своє життя. І навіть із чоловіком жити стало терпиміше.
Я знала, що завтра буде зовсім інший вечір, треба тільки почекати. Так і жила від вечора до вечора. І уявіть собі, була щаслива. Кожна зустріч – як ковток свіжого повітря.
Але Остап мій наполіг на моєму розлученні, так, на його думку, нам буде краще. Сам він розлучатися не квапився, у нього діти. Я розлучилася і жила сама, а він приїжджав до мене по можливості.
Загалом все непогано було, але як у казці про рибалку та рибку, захотілося мені, щоб він розлучився. Відповідь його мене спочатку здивувала, Остап сказав, що розлучитися не може, все майно оформлено на дружину. Залишитись ні з чим він не хоче, не для цього працював. Коротше, чи так, чи взагалі ніяк.
Я вирішила його злякати, сказала, що тоді взагалі ніяк. Думала, що він мене вибере. Він зібрав свої речі та пішов. Я намагалася його повернути, але нічого не вийшло.
Почала я придивлятися собі друга серед знайомих чоловіків. Справа нехитра. Знайшла, звісно.
Знову такий самий варіант. Все добре, але про розлучення він і думати не хоче. Сміється. Навіщо тобі мої брудні шкарпетки прати, питає Женя. А я була б дуже навіть не проти.
От іноді сяду і думаю. Адже він чийсь чоловік, не добре це, чоловіка з сім’ї забирати. А з іншого боку, де вони неодружені? Нема їх. Що ж тепер, так самій й прокисати?
І потім, якби помінятися з його дружиною місцями, я не впевнена, що вона не пригріла б його, як і я.
Тож і живемо так вже кілька років. І як далі – не знаю.
Зроби мене нарешті щасливою, нова весна! Але весні зараз зовсім не до мене.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
