Мої батьки розлучилися, коли мені було 12 років. Я вже тоді розуміла, що винна у всьому мати. Вона гнобила, принижувала та ревнувала батька.
От тато і не витримав, переїхав спочатку до своїх батьків, а невдовзі поїхав за кордон. Я залишилася сама зі строгою матір’ю. Тоді я зрозуміла, що мати далеко не свята.
Мені довелося нелегко, бо мати часто міняла чоловіків. Були серед них цілком нормальні, але довго вони не затримувалися, розкусивши матір. Мене часто мама відправляла до бабусі та дідуся, тоді я жила по-справжньому. Мене там любили.
До всіх моїх домашніх випробувань додалися й проблеми у школі, особливо коли всі дізналися, що батько нас покинув.
А я ще й була повненькою дівчинкою, з рідким волоссям і ластовинням. Наді мною сміялися, не хотіли спілкуватися. Я багато плакала, мріяла якнайшвидше закінчити школу і виїхати з рідного міста хоч на край світу.
Батько зрідка дзвонив, а останній рік навчання у школі несподівано приїхав та запропонував виїхати з ним. Я була на сьомому небі від щастя. Мати була не проти, якраз у неї намічався новий роман з чоловіком, значно молодшим за неї. А я трохи змінилася, витягнулася, схудла і заспокоїлася.
Зараз живу за кордоном, в Німеччині, додому повертатися не планую за жодних обставин. Мати дізналася, що я вже працюю, і постійно просить грошей, хоче щоб я їй щомісяця переводила по 10 000 гривень на карту.
Я не можу надсилати їй такі великі суми, не мільйонерка ж я!
Батько вже давно одружений і я маю зведену меншу сестру. Ми з нею не друзі, але й не вороги, мене у їхній родині сприймають за свою. За це я їм дуже вдячна.
Батько мене теж підтримує у всьому, а от матір я давно не бачила, і бачити не бажаю. Сама боюся такої поведінки.
Може щось зі мною не так? як мені поводитися по відношенню до матері, чи допомагати їй матеріально, переступаючи через своє небажання це робити?
Всім дякую за поради й думки.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
