Мою свекруху попросити щось зробити, то краще самому вже піти і зробити, і в цьому сьогодні я точно переконалася.
Надія Петрівна завжди була такою, що вона і не живого підніме, але змусить його зробити те, що вона хоче. В цьому жінці допомагав і її не дуже хороший характер, і сильний та дзвінкий голос.
До всього Надія Петрівна майже все життя працювала головним бухгалтером, тож як і на роботі, так і в домі любила керувати людьми. Та можу сказати, що сина вона виховала чудово.
Такого чоловіка як Мар’ян я ніколи не зустрічала, він був таким уважним і турботливим, що коли пропозиція з одруженням прозвучала після трьох місяців після знайомства я не роздумуючи погодилася.
Тоді пам’ятаю багато хто не розумів такого мого вчинку. Що вже казати, навіть якщо моя мама казала мені не спішити і подумати. Та тоді я була дуже закохана і чесно скажу не шкодую про свій вибір. Шкода мені тільки з того, що живемо ми у свекрухи.
Після розлучення з чоловіком їй дісталася велика трикімнатна квартира, чоловік ж отримав машину і невеликий бізнес, який вони вели разом.
Старша сестра Мар’яна вже давно переїхала за кордон на заробітки, та й повертатися не планує, бо знайшла собі красивого італійця. Тож сильно ми з нареченим і не думали де жити. Ну а що, квартира є і ще й не далеко від центру.
Але перед весіллям моя бабуся казала, що може віддати хату в селі нам, а самій переїхати жити до моєї матері. Ми все-таки відмовилися, порахувавши що привести до ладу ту оселю буде дуже дорого. Та тепер через багато років я задумаюся про те, що це була зовсім не погана пропозиція.
Загалом все не так погано, але іноді життя псує Надія Петрівна. І сьогодні схоже був саме такий день. Із самого ранку я зварила бурячки, бо хотіла, щоб свекруха зробила свої фірмові з хроном, які в неї завжди дуже добре виходить.
За ввесь день Надія Петрівна тільки зварила собі трохи картоплі і далі як не телевізор дивилася, то по телефоні з кимось розмовляла.
Я ж цілий день і паски пекла, і в квартирі вологе прибирання зробила, і м’ясо запікала, і ввесь декор до свята готувала. Під вечір я почала нагадувати свекрусі про бурячки.
Раз пішла нагадала, другий раз пішла нагадала, а вона все лежить і лежить на дивані перед телевізором. Тут мені вже ввірвався терпець, адже чого я маю все сама робити, а свекруха навіть не може зробити прості бурячки.
“Як тобі так треба, то сама робити ті бурячки” – сказала Надія Петрівна.
Я така була зла, що була ладна їй того пульта з рук забрати, але пішла робити все сама. Загалом, зробити то я зробила, але хочу сказати, що вийшло не так смачно, як у свекрухи.
Ось і скажіть, що мені робити? Далі все на своїх плечах тягти? Що б ви зробили на моєму місці?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
