Я, звичайно, сина не виправдовую: він пішов із сім’ї, залишив двох дітей, це погано! Але в цій ситуації я на його боці! Зібралися вони з родиною у відпустку: він, дружина та її донька. А за день до відльоту подзвонила Кості Марина, колишня дружина. Я, каже, пошкодила ногу, забери дітей до себе! Ну куди він їх забере? В
ідмовився цього разу, каже, не зможу, придумай щось сама, і полетів з родиною. Тепер Марина полоще його скрізь, де тільки можна!
Моїм онукам, синам сина Костянтина від першого шлюбу, зараз десять та п’ять років.
Костик розлучився з першою дружиною три роки тому через досить банальну причину – зустрів іншу жінку.
Зараз у нього із цією жінкою сім’я. Живуть з Софією наче добре, виховують шестирічну доньку Соні від першого шлюбу, Мілану.
Дітей Костя не покинув. Аліменти платить, спілкується, бере синів через вихідні та частково на канікулах, як вони домовилися, дарує подарунки та спілкується з Мариною, хоча, треба сказати, це непросто. Марина з її завзятістю дістане хоч кого!
Колишня дружина сина досі, здається, не змирилася з розлученням. Вона постійно знаходить приводи зателефонувати до Кості – дітям треба то одне, то інше, то третє.
То кран у них потік, то комп’ютер у сина не вмикається, то діти хворіють, а вдома прямо шаром покоти, і вийти в аптеку ніяк.
Приводи ці, я прекрасно це розумію, шиті білими нитками, проте Костя завжди намагається допомогти.
Спочатку він взагалі кидав все і мчав на допомогу на кожен дзвінок, чи вдень, чи вночі, але останнім часом, мабуть, втомився і намагається вирішувати проблеми дистанційно.
Нова дружина сина все це приймає з гумором, незважаючи на те, що Марина вважає її причиною всіх своїх невдач і не може терпіти. Софія зустрічає дітей, намагається розважити, налагоджує сімейне спілкування.
Але в очах моєї першої невістки вона, що б не робила і як би не чинила, назавжди негативний персонаж.
А тепер ось ще цей випадок із відпусткою.
– Своїх дітей покинув, на море повіз невідомо кого з чужою дитиною! – бідкається тепер всім нашим спільним знайомим і родичам Марина.
Це в них перший, можна сказати, сімейний виїзд, раніше ніде не були, вирішували житлове питання. На відпустку цю чекали рік, планували півроку. Забронювали готель у Єгипті та квитки, налаштували дитину.
Чи треба було сину скасувати відпустку? Залишитися з дітьми? Та хіба багато хто б ось так залишився? Я не думаю. Взяти хлопчиків із собою вже можливості не було, звичайно.
До того ж, Марина знала, що Костя збирається у відпустку з сім’єю, і з такого по таке число його не буде в місті.
Я розумію, що той випадок стався не навмисне, так співпало, але могла б Костю і не смикати.
Нажаль, саме тоді вийшло так, що допомогти з дітьми, крім Кості, ніхто не міг: я була у від’їзді, а мати Марини живе далеко, на іншому кінці країни.
До речі, врешті-решт вона потім і приїхала на допомогу дочці – правда, за кілька днів. До цього Марина з двома дітьми якось обходилися самі на бананах та сирках.
Я у цій ситуації – за сина, хіба він справді вчинив не по-людськи? Кинув дітей?
Чи все ж таки мав скасувати відпустку, ну чи принаймні відправити дружину з донькою, а сам сидіти з синами?
Чи перша дружина вимагає від мого сина, свого колишнього чоловіка, надто багато?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
