fbpx
життєві історії
Я зятю одне тверджу, а він мені геть інше. – Не буду я Лесі допомагати прибирати чи їсти готувати. На те вона жінка. У мене моя, чоловіча робота є. Ось, наприклад, лампочку вкрутити, чи батарейку в пульті чи годиннику поміняти. А то глянь, кран полагодити прийдеться, – в своє виправдання каже Олег. – Ну який кран? Про що ти? У вас новенький ремонт. А про батарейку в пульті, так зовсім смішно стає

Я зятю одне тверджу, а він мені геть інше. – Не буду я Лесі допомагати прибирати чи їсти готувати. На те вона жінка. У мене моя, чоловіча робота є. Ось, наприклад, лампочку вкрутити, чи батарейку в пульті чи годиннику поміняти. А то глянь, кран полагодити прийдеться, – в своє виправдання каже Олег. – Ну який кран? Про що ти? У вас новенький ремонт. А про батарейку в пульті, так зовсім смішно стає.

Ольга Степанівна вже на пенсії. Пішла на пенсію майже рік тому. Напрацювала непогані гроші за своє життя. І накопичити дещо встигла. Так що цілком може собі дозволити жити розкошуючи. Чоловік ще працює, так що в грошах вони не потребують. І доньці можуть допомагати періодично.

Але ось доля ненаглядної донечки Лесі склалася не дуже добре. Можна навіть сказати, дуже сумно. Вона п’ять років тому вийшла заміж. Діточок Боженька ще їм не дав. Доводиться їй працювати за двох і тягнути всю сім’ю на собі.

Чоловік Лесі – сусідський хлопчина. Жив в сусідньому під’їзді. Він завжди відрізнявся скромністю і ввічливістю. Ніколи не був помічений в чомусь поганому. Університет закінчив на відмінно. Так що Ольга Степанівна подумала, що він буде хорошою партією для їх донечки.

У Лесі і її чоловіка дуже багато чого вже є. І квартира простора, і двокімнатна, що дісталася від батьків Лесі, і будинок приватний, подарований батьками чоловіка.

Коли відгуляли весілля, то вирішили доньці квартиру-трійку подарувати. Коли дітки з’являться, буде де розгулятися. А самі переробили простору двокімнатну і переїхали в неї.

Чоловік Лесі хоч і добре вчився, але тільки з роботою йому ніяк не щастило. То платили мало, то їздити далеко, то обов’язки не влаштовують. А ось Лесі вдалося відразу ж влаштуватися на хорошу посаду. Потім її підвищили.

З чоловіком дочка ладнає, тільки важко їй одній дуже. Адже вона росла в сім’ї, де батьки могли собі дозволити кілька разів на рік їздити з нею на курорти, балували, речі модні дарували. А коли вона вийшла заміж за Олега, то все це припинилося. Навіть один раз вони дозволити собі з’їздити в Одесу відпочити. За всі п’ять років життя вони їздили на відпочинок лише один раз та й то на гроші, подаровані батьками.

Ольга Степанівна і її чоловік дуже були засмучені таким станом речей. З одного боку зять хороший, тільки не вистачає йому ділової хватки, не вистачає цілеспрямованості. Хоч і мріє про щось, але нічого для цього не робить. І будинок він хоче новий вибудувати, і автівку гарну купити. Тільки заробляє дуже мало. Але вимог до всього багато. І з приводу побуту теж.

Коли робота Лесі добігає кінця, то відразу йде по магазинах і купує продукти. Потім готує їжу. І так кожен день, оскільки Олег кожен день харчується свіжим. Не хоче їсти вчорашній суп. Прибирає в квартирі теж тільки вона. Олег не хоче допомагати. Не вважає за потрібне. Одного разу батько не витримав і дорікнув його в тому, що не робить нічого по дому. Так він не став соромитися і відповів, що він тільки чоловічу роботу робить – крани ремонтує, лампочку вкручує, батарейки в пульті і годиннику міняє.

Ну аж смішно. В квартирі ремонт свіжий. Все нове.

Перш ніж вийти на пенсію, Ольга Степанівна з чоловіком вирішили купити нову автівку. Стару, якій вже більше п’яти років, віддали доньці. Тому що самостійно вона ніяк не могла на неї назбирати. Тільки зятю це не сподобалося – скоро ж ремонтувати доведеться. Вона вже своє відбігала. А якщо автівка оформлена не на нього, то і гроші в неї вкладати він не стане.

Точно такої ж позиції він дотримується і в плані квартири. Раз вона не його, то чого це він повинен в ній щось ремонтувати?

Коли все ж вийшла Ольга Степанівна на пенсію, то вони з чоловіком придумали прилаштувати добудову біля будинку, щоб тінь створювала. Попросили зятя допомогти. Адже це чоловіча робота! Але він приїхав лише раз, годинку попрацював, а потім послався на зайнятість і поїхав. Пообіцяв приїхати завтра. Але так його і не бачили. А дружині вдома догану влаштував – бачте її рідня його експлуатує. Він їм нічого не винен. А у них грошей достатньо, щоб робочих найняти.

Але найгірше те, що Леся, яка працює вже замдиректора, дома повністю підвладна чоловіку. Вчити стали її батьки, висловлювати, що не годиться так. Потрібно Олега цього на місце поставити. А вона навпаки заявляє, що вони на чоловіка бочку котять.

Ольга Степанівна каже, що це вже не сім’я, якщо вона на собі все тягне та ще чоловік її прислугою зробив. Тільки вона не здається. Її все влаштовує. І вона не хоче розлучатися з коханим.

А ось батьки дуже чітко налаштовані на те, щоб виселити цього нахабу з їх житла і авто відібрати в них. Нехай спробують самі заробити. Скільки можна допомагати, якщо нічого і цінувати не хочуть. І допомагати. От цікаво, як себе поведе глава сім’ї, коли залишиться без підтримки матеріальної тестя і тещі.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!