Як доглядати за бабусею, так я, а як грошима допомагати, так Матвію. Після того, як я дізнався від тітки, що за моєю спиною бабуся допомагає виплачувати іпотеку брату, стало якось ніяково. Я також з сім’єю не купаюсь в розкоші, але ніхто навіть гривнею не потішив, а тут така сума.
***
Як часто я чую цю фразу від своєї бабусі, коли говорю, що може вже пора викликати на допомогу її улюблених онучок, які не приїжджали років 15. А вона мені у відповідь: “У них діти!”. А у мене хто?
Сьогодні згадала історію, яка сталася кілька років тому. Не зі мною, але вона теж з цієї опери.
Ішов якось наш друг по вулиці. Назустріч – його рідна тітка.
– О, привіт, любий! Як справи? А я як раз йду від бабусі з дідусем, думала до вас зайти! Вони тут передали вам пиріжків. І Матвійкові гроші.
– Які гроші?
– Ну іпотеку. Я тоді заходити не буду, передаси сам? Все, цілую, побігла.
— …
Йде він, значить, з пакетом для мами з татом, десяткою – для брата і нічим для себе. Прикро, однак, йому стало.
Відверто кажучи, його це образило. У нього теж іпотека, кредит на бізнес, свої проблеми. І хоч би хто тисячу передав. Нехай вона ролі не зіграє, але хоч щось.
Найприкріше подвійно від того, що це все було таємно. Ну сказали б, що допомагають брату (вже давно), може це не викликало б такої реакції. А тут в тиху просто.
Прикро від того, що брат цей взагалі практично не їздить до них, тільки по телефону скаржиться як важко жити з двома дітьми, дружиною в декреті і іпотекою. А наш друг у вихідні та відпустку “пахає”, щоб сім’я ні в чому не потребувала.
Землю під розсаду підготуй, дах перекрий, води принеси, дров наколи. Ні, не заради грошей. Просто тому, що так належить. А у відповідь – пиріг і дякую, внучок.
Не зміг стримати весь негатив в собі і подзвонив бабусі. Каже, мовляв, що за несправедливість? Хоч би раз копійку дали, чому все туди?
— Ну… У них же діти…
Можна, звичайно, сказати, що дорослий чоловік, що він ниє? Але так і брат його дорослий, старше нашого друга.
Навіщо брати іпотеку, народжувати двох дітей, якщо важко фінансово? Навіщо дзвонити бабусі і скаржитися на життя?
Народжують же для себе, а не щоб вся сім’я в кілька поколінь містила правнуків і онуків.
Ну і, по совісті, можна було і давати, але для чого це приховувати від іншого.
Хоча, вони, напевно, не приховували, а просто не сказали. Різні речі.
Їздити до своїх старих він не перестав, образу цю переріс.
Але залишився якийсь осад по відношенню до брата. Ревнощі чи що. А хіба це добре, коли її підігріли рідні люди?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
