Як людина моя свекруха непогана, але що нав’язлива, то нав’язлива. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно допомагає, коли її про це не просять.
Коли ми тільки з Тарасом одружилися, то жили на орендованій квартирі. Усі гроші йшли на оплату оренди та комунальні послуги. Ми були у відчаї і розуміли, що з такими темпами на власне житло нам не назбирати.
Тож чоловік поїхав на заробітки. Ми планували, що коли він все дізнається та облаштуэться на новому місці, то я до нього приєднаюся. Разом на нову квартиру заробимо швидше.
Але наші плани порушилися, бо на той момент я вже чекала на дитину, тому на заробітки чоловік поїхав один. І до появи дитини на світ все, на що ми змогли зібрати грошей, – це маленька квартирка неподалік будинку свекрухи.
Так п’ять років тому ми стали сусідами із Регіною Павлівною. Спочатку я не звернула уваги на те, що свекруха практично цілими днями товчеться у нас у квартирі, адже після появи синочка мені справді потрібна була допомога.
Але час йшов, син Богданчик підріс, пішов до дитячого садка, я вийшла на роботу. Але Регіна Павлівна свекруха продовжувала проводити в нашій квартирі більшу частину дня.
Не подумайте, я пробувала їй пояснити, що у нас із чоловіком окрема сім’я, у кожного свій будинок і їй не варто бувати у нас так часто.
Але все ускладнює той факт, що і я, і чоловік працювали допізна і не встигаємо забирати нашого сина із саду, тому це робить свекруха. І ось тільки з цієї причини я досі не забрала ключ від нашої квартири. Забирати онука до себе вона не хоче, бо має вдома колекцію кришталевих ваз, які онук може пошкодити.
А тепер ще й Тарас пішов захищати Україну, дома буває раз на кілька місяців. А його мама у нас вдома щодня.
Найбільше мене не влаштовує, коли свекруха у вихідний день заявляється до нас додому, відчиняючи двері своїм ключем! Ніколи не зателефонує і не попередить про свій прихід, просто приходить, як до себе додому.
Ну то й що, що я сама з дитиною, у мене можуть бути свої справи, попереджати треба!
Я не відчуваю, що ми з синочком живемо окремо від свекрухи. Але чи для цього ми купували квартиру? Щоб практично жити під одним дахом? Я втомилася пояснювати Тарасу, що мене не влаштовує сперечатися з Регіною Павлівною, просто сил на це немає.
Уявіть, ранок, вихідний, я розхристана неспішно пересуваюся по хаті чи ще у ліжку з малим валяємося-дрімаємо чи мультик дивимося – і тут заходить свекруха. І це при тому, що ви не знали про її прихід і були налаштовані побути з сином, виспатися. А тут решту дня навколо неї прийдеться танцювати.
Або моя подруга взяла свою і мою дитину і пішла з ними на прогулянку, щоб я могла побути сама і зайнятися важливим проектом. І тут заходить ця жінка і починає вештатися квартирою.
Логічні докази, пояснення та навіть суперечки не діють. Я більше не можу так. Коли я бачу її, то миттєво псується настрій. Невже так важко зрозуміти, що навіть молода жінка з дитиною, яка чекає чоловіка, іноді прагне відпочинку і усамітнення або, коли вона йде в гості, то варто про це хоча б попереджати! Я до неї достукатися?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
