Як мамі одній виховувати чотирьох дітей?! Хочу поділитися своїм особистим досвідом, як жити, не дивлячись ні на що. Як любити життя і дарувати цю любов дітям після розлучення.
Ідеальна картинка сім’ї «мама, тато, я», прищеплена нам з дитинства на підсвідомому рівні в житті зазнає різні зміни. Так виходить, що великий відсоток шлюбів розпадається.
Від цього не застрахований ніхто. І це звичайно, дуже сумно. Але. Мені завжди ріжуть слух слова типу: «Шкода, що ваша сім’я розпалася».
Що значить розпалася? Ми що, тепер не мама і тато, а це не наші діти?
У нас більше немає родинних зв’язків? А бабусі-дідусі, тітки-дядьки, які не жили з нами на одній житлоплощі вони, що нам не сім’я?
Якщо розпадається шлюб (а це безумовно трагедія), це ще не означає, що розпадається сім’я. Тато самоусунувся, йому стало важко, він пішов шукати кращого життя. І став жити окремо. Або мамі з дітьми довелося виїхати від його неприємної поведінки. І що? Це біда. Але не розпад сім’ї.
Подружні стосунки – не єдина складова сім’ї. Мама так само, як і раніше, піклується про дітей. Школа, садочок, заняття, хвороби, свята, походи та інше, інше, інше. Все залишилося. І тато залишився.
Він є (якщо, звичайно, не зрікся своїх дітей, що як я розумію, не часте явище, але і тут про розпад ще не йдеться). Він навіть періодично спілкується з дітьми, якщо має на то бажання.
Дітям, звичайно, важко від цієї сімейної драми. Але ще важче їм стає від фальшивих співчуттів типу: «Ваша сім’я розпалася, так? Шкода”.
Ви тільки вдумайтеся, що відчуває дитина, почувши такі слова. Для нього світ валиться. І для його мами, коли вона це чує, теж.
І саме гірше, що це правді не відповідає. Тому що при спільному проживанні бувають такі жахи, що догляд сприймається як звільнення. Всім нарешті стало легше.
А тут доброзичливці зі своїми стереотипами. Причому абсолютно радянськими. Сім’я то «розпалася», то вона «неповна». Що значить неповна? А якщо тато не стало… теж сім’я неповна, або не повернеться язик так сказати?
А якщо він моряк далекого плавання і не живе більшу частину року разом зі своєю СІМ’ЄЮ?
Сім’я є сім’я. І якщо у дитини є батько, то це сім’я. А якщо є обоє батьків (хоч і не проживають на одній території), то це повна сім’я. І всі ці мовні штампи давно пора переглядати.
Тому що коли сім’я переживає кризу та такий, що грунт з-під ніг іде, людям потрібна підтримка, потрібно тверезо мислити, а не драматизація і згущення хмар. Розлучення – це важка життєва ситуація, але не кінець житті – не розпад.
Є ще таке каверзний вираз – «зберегти сім’ю». Його вживають зазвичай в тих випадках, коли знову-таки говорять про кризу подружніх відносин. І ось, криза закінчується розірванням шлюбу і тоді говорять, що «сім’ю зберегти не вдалося». Яка пастка!
Можна подумати, якщо навіть кожен створить нові подружні стосунки, то перестане бути частиною однієї родини! У вас, вибачте, діти загальні, через якийсь час вони покличуть вас, батьків, до себе на весілля, коли-небудь з’являться онуки.
Ви залишаєтеся через дітей родичами. Інша справа, що не з усіма родичами можна разом жити і мати близькі стосунки. Але від цього ми не перестаємо бути які мають сімейні зв’язки.
Чому я про це пишу? Я знаю, що якщо це сталося в житті як неминучість, всім потрібні сили жити далі.
А оскільки ламає нас часто вже не сама ситуація, а ставлення до неї оточуючих, мені хочеться, щоб люди про це почали замислюватися, а мами, які опинилися у важкій життєвій ситуації, могли сприйняти її адекватно.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!