Як можна було додуматися, і такий подарунок подарувати? Я впевнена, це невістки рук справа, тільки Ілона до такого могла додуматися. І це на ювілей, не просто так! В нас дорогущий ремонт, ми дизайнеру тільки стільки доларів віддали, і що тепер, ми повинні цю “картину” вішати на стіну? Ні, такого не буде. Або нехай Ілона собі забирає, або портрет внучки так і пролежить в коморі разом із швабрами і миючими засобами.
– Як правило, на початку жовтня на мій день народження ми відлітаємо на якийсь морський курорт, – каже п’ятдесятирічна Ольга Петрівна. – А цього разу зі зрозумілих причин довелося залишитися вдома. Якщо так, надумала запросити близьких, тим більше рік ювілейний. А тут ми ще ремонт закінчили. Виходить одразу кілька приводів для святкування. Прийшло п’ятнадцять чоловік: ми з чоловіком, сестра з донькою, син, його дружина, онука, дочка, її хлопець, кілька подруг і моя мама.
– Добре. Як за старих часів: повний стіл частування, гості, свічки, торт, подарунки.
– До речі, з приводу подарунків я одразу всім сказала, щоб нічого не дарували. Хоча ніхто мене не послухав. Кожен прийшов з конвертом. А невістка подарувала великий портрет онуки у блискучій рамі. Як тобі?
Варто зазначити, що Ольга Петрівна з чоловіком – люди заможні. Змогли зробити чудову кар’єру, зараз обіймають серйозні посади та чудово заробляють. Вони люблять подорожувати різними країнами, у своїй просторій квартирі зробили модний ремонт, кожен має автомобіль. Подарувати щось таким людям досить складно. Вони всі свої бажання здатні задовольнити і самі. Здивувати їх важко.
То ж гості вирішили подарувати грошима. Всі, але тільки не невістка.
Ольга Петрівна із чоловіком виростили двох дітей. Їхній дочці вже тридцять три, а синові двадцять дев’ять. Руслана, дочка, знайшла гарну роботу та займається своєю кар’єрою.
– Уся в мене! – гордо розповідає про доньку Ольга Петрівна.
Руслана чудово заробляє, купила собі в іпотеку квартиру, при цьому їй не доводиться ні на чому заощаджувати. Дівчина встигає займатися і особистим життям: прийшла на ювілей мами з хлопцем. Але вона не планує заміжжя, спільний побут та дітей. Принаймні поки що.
Ольга Петрівна у всьому підтримує свою дочку. Якщо Руслана не хоче дітей, то нехай насолоджується молодістю та безтурботним життям.
– Я чудово розумію свою дочку. – каже Ольга Петрівна. – Незважаючи на те, що маю двох дітей. Ми не планували, але так вийшло, і я їм рада. Але інших дітей я не люблю.
Нині Ольга Петрівна має п’ятирічну внучку. Син Петро шість років уже одружений та живе із сім’єю в орендованій квартирі.
– Не розумію, чому невістка вирішила, що ми їм допомагатимемо? – обурюється Ольга Петрівна. – Вона думає, що ми маємо купити для них житло чи дати на нього грошей! Вважає нас заможними. Тому що у нас трикімнатна квартира та будинок. Не стали ми допомагати їм: вони вже дорослі, нехай самі себе забезпечують.
– Вони образилися?
– Звичайно. Образилися сильно. Заявили, що внучку не побачу. Але я засміялася і відповіла, що це зможу пережити.
Після цього спілкування у невістки зі свекрухою не ладналося. Але після появи на світ онуки все ж таки стало краще. Невістка надсилала фотографії малюка та запрошувала в гості.
– Видно, мудрі люди порадили, що із заможною свекрухою краще бути в добрих стосунках! – усміхається Ольга Петрівна.
Син із невісткою запрошують до себе в гості, а бабуся з дідусем привозять розкішні подарунки. Але дівчинку до себе не забирають, не погоджуються навіть посидіти, доки батькам потрібно у справах.
Няню дівчинці ніхто не наймає. Невістка, Ілона, сама займається дочкою і не працює. Чому внучку не віддають у садок, Ольга Петрівна не знає. Дитину весь час водять із собою. Ось і на бабусин ювілей прийшли з дочкою, від якої і вручили портрет як подарунок.
– Нехай висить у вашій вітальні! – Сказала невістка, оглядаючи ремонт, який був завершений за участю модного дизайнера. – На цій стіні буде чудово виглядати!
Проте Ольга Петрівна не захотіла повісити у себе портрет, оскільки він не підходить до інтер’єру.
– У квартирі є невелика комора, де зберігаються речі хатньої робітниці і все для прибирання. Ось туди портрет і віднесла.
Приїхали невістка із сином у гості. Ілона і запитала, чи я повісила їхній подарунок. Я їм чесно сказала, що не вішатиму, бо не люблю картини на стінах і запропонувала забрати його собі, щоб висів у них удома.
Звичайно ж, невістка була скривджена: свекруха не тільки не захотіла повісити вдома портрет єдиної внучки, а й поставила його разом із ганчірками для прибирання. Значить, онука до їхнього інтер’єру не підходить.
Що треба було робити? Чи правильно вчинила свекруха? Може варто повісити портрет, адже це подарунок?
А може невістка не має рації і не треба було робити такий подарунок?
Що скажете ви?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
