fbpx
життєві історії
Як можна ділити дітей на улюблену доньку і помилку молодості? Анжелка захотіла жити окремо від нав’язливої ​​опіки батьків. Перевестися на заочку і йти працювати? Ні, не панська це справа. А ось зібрати речі і заявитися в будинок до практично чужих людей – це запросто! Свекруха відразу примчала до нас за улюбленою дочкою. Спочатку вона накричала на свою дочку. За те, що та втекла, навіть не поївши перед цим. Спадщини чоловікові за це не бачити, як своїх вух

Мій чоловік Влад – рання дитина. Його батькам було всього по 18 років, коли він народився. А ось молодша сестра чоловіка – довгоочікувана красуня, народжена вже в зрілому свідомому віці. Ну і ставлення у свекрів до дітей різні – мій чоловік ріс, як бур’ян, а Анжелкині примхи виконуються після першого клацання пальців.

Зараз Анжеліці 18 років, аВладиславу – 38. Ми одружені 14 років, а всього разом – 17.

З родиною чоловіка ми практично не спілкуємося, з їхньої ініціативи. Онуками свекри не цікавляться, нашим життям – теж. Моя свекруха Анастасія Василівна минулого року вийшла на пенсію, свекор працює – у нього невеликий магазинчик з товарами для дому.

У нас – нормальна середньостатистична сім’я. Нам платити іпотеку ще 4 роки, брали на 11 років. У нас є машина і 2 дитини шкільного віку. Чоловік – глава сімейства, його слово – закон. Ми живемо без скандалів і сварок, у взаємопідтримці і повазі, міцно тримаємося одне за одного. Мені пощастило з чоловіком – він відповідальний і працьовитий. Хоча по молодості всяке бувало. Але Влад вгамувався, коли з’явилися діти.

Чоловік свою сестру, м’яко кажучи, недолюблює. Хоча, його провини в цьому немає. Я сама – мама двох дітей, і не розумію, як одну дитину можна любити більше, ніж іншу. Як можна ділити дітей на улюблену доньку і помилку молодості? Я дуже рада, що мені не дано цього зрозуміти. Так, у них велика різниця у віці, але це не привід одну дитину любити, а другу – ні.

Закінчивши перший курс, Анжелка захотіла жити окремо від нав’язливої ​​опіки батьків. Перевестися на заочку і йти працювати? Ні, не панська це справа. А ось зібрати речі і заявитися в будинок до майже чужих людей – це запросто. Про чужих людей я не перебільшила – Анжела народилася, коли її брат вже два роки не жив з батьками. І якщо до її народження свекри ще спілкувалися зі своїм сином, то з народженням дочки на ньому був поставлений хрест. Єдине, навіщо мама дзвонила моєму чоловікові, це розповісти, що нового купили Анжелі і куди її повезуть відпочивати цього року.

Розсівшись на кухні, ця розв’язна дівиця дістала запальничку. Мій чоловік зробив їй зауваження, сказавши що у нас вдома не палять. Вона фиркнула, чиркнула запальничкою і, випустивши струмінь диму своєму братові в обличчя, сказала:

– Тепер палять.

Одного цього епізоду вистачило, щоб скласти уявлення про її вихованні. Вірніше – про повну відсутність такого.

– І як тебе мама відпустила?

Далі ми почули дивну розповідь про те, що мати її втомила. Що, коли вийшла на пенсію, свекруха почала вважати своїм обов’язком проводжати донечку в університет і зустрічати звідти, під конвоєм ведучи додому. А Анжелі хочеться свободи. І саме на цю свободу вона розраховує, оселившись у нас. З дому вона втекла, а йти їй нікуди.

Про те, що їй можуть бути не раді, Анжелка навіть не подумала. Як і не подумала банально попросити про притулок. Влад подзвонив своїй матері і попросив її забрати Анжелу.

Свекруха відразу примчала до нас за улюбленою дочкою. Спочатку вона накричала на свою дочку. За те, що та втекла, навіть не поївши перед цим. А потім дісталося і моєму чоловікові. Як він сміє виганяти свою сестричку? Ні, звичайно Анжелу б обов’язково забрали, не залишили б нещасну дівчинку в нашому клоповнику. Але – самі б забрали. А не на прохання чоловіка.

Обласкавши сина з ніг до голови, з донькою в обнімку Анастасія Василівна гордо покинула нашу квартиру, навіть не зайшовши привітатися з онуками. А ще вона образилася на свого непутящого сина, адже він посмів зателефонувати з такою безглуздим вимогою – звільнити його від компанії Анжелочки. Спадщини чоловікові за це не бачити, як своїх вух. Як сказала свекруха на прощання, він «п’ятачком не вийшов». Щиро сподіваюся, нікого з них більше не побачити. Тільки коханого мені засмутили, рептилії.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page