Мій чоловік Влад – рання дитина. Його батькам було всього по 18 років, коли він народився. А ось молодша сестра чоловіка – довгоочікувана красуня, народжена вже в зрілому свідомому віці. Ну і ставлення у свекрів до дітей різні – мій чоловік ріс, як бур’ян, а Анжелкині примхи виконуються після першого клацання пальців.
Зараз Анжеліці 18 років, аВладиславу – 38. Ми одружені 14 років, а всього разом – 17.
З родиною чоловіка ми практично не спілкуємося, з їхньої ініціативи. Онуками свекри не цікавляться, нашим життям – теж. Моя свекруха Анастасія Василівна минулого року вийшла на пенсію, свекор працює – у нього невеликий магазинчик з товарами для дому.
У нас – нормальна середньостатистична сім’я. Нам платити іпотеку ще 4 роки, брали на 11 років. У нас є машина і 2 дитини шкільного віку. Чоловік – глава сімейства, його слово – закон. Ми живемо без скандалів і сварок, у взаємопідтримці і повазі, міцно тримаємося одне за одного. Мені пощастило з чоловіком – він відповідальний і працьовитий. Хоча по молодості всяке бувало. Але Влад вгамувався, коли з’явилися діти.
Чоловік свою сестру, м’яко кажучи, недолюблює. Хоча, його провини в цьому немає. Я сама – мама двох дітей, і не розумію, як одну дитину можна любити більше, ніж іншу. Як можна ділити дітей на улюблену доньку і помилку молодості? Я дуже рада, що мені не дано цього зрозуміти. Так, у них велика різниця у віці, але це не привід одну дитину любити, а другу – ні.
Закінчивши перший курс, Анжелка захотіла жити окремо від нав’язливої опіки батьків. Перевестися на заочку і йти працювати? Ні, не панська це справа. А ось зібрати речі і заявитися в будинок до майже чужих людей – це запросто. Про чужих людей я не перебільшила – Анжела народилася, коли її брат вже два роки не жив з батьками. І якщо до її народження свекри ще спілкувалися зі своїм сином, то з народженням дочки на ньому був поставлений хрест. Єдине, навіщо мама дзвонила моєму чоловікові, це розповісти, що нового купили Анжелі і куди її повезуть відпочивати цього року.
Розсівшись на кухні, ця розв’язна дівиця дістала запальничку. Мій чоловік зробив їй зауваження, сказавши що у нас вдома не палять. Вона фиркнула, чиркнула запальничкою і, випустивши струмінь диму своєму братові в обличчя, сказала:
– Тепер палять.
Одного цього епізоду вистачило, щоб скласти уявлення про її вихованні. Вірніше – про повну відсутність такого.
– І як тебе мама відпустила?
Далі ми почули дивну розповідь про те, що мати її втомила. Що, коли вийшла на пенсію, свекруха почала вважати своїм обов’язком проводжати донечку в університет і зустрічати звідти, під конвоєм ведучи додому. А Анжелі хочеться свободи. І саме на цю свободу вона розраховує, оселившись у нас. З дому вона втекла, а йти їй нікуди.
Про те, що їй можуть бути не раді, Анжелка навіть не подумала. Як і не подумала банально попросити про притулок. Влад подзвонив своїй матері і попросив її забрати Анжелу.
Свекруха відразу примчала до нас за улюбленою дочкою. Спочатку вона накричала на свою дочку. За те, що та втекла, навіть не поївши перед цим. А потім дісталося і моєму чоловікові. Як він сміє виганяти свою сестричку? Ні, звичайно Анжелу б обов’язково забрали, не залишили б нещасну дівчинку в нашому клоповнику. Але – самі б забрали. А не на прохання чоловіка.
Обласкавши сина з ніг до голови, з донькою в обнімку Анастасія Василівна гордо покинула нашу квартиру, навіть не зайшовши привітатися з онуками. А ще вона образилася на свого непутящого сина, адже він посмів зателефонувати з такою безглуздим вимогою – звільнити його від компанії Анжелочки. Спадщини чоловікові за це не бачити, як своїх вух. Як сказала свекруха на прощання, він «п’ятачком не вийшов». Щиро сподіваюся, нікого з них більше не побачити. Тільки коханого мені засмутили, рептилії.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
