fbpx
життєві історії
Як на мене, і цінності у будинку мами вже ніякої, та і не бачу іншого виходу, ніж його продати. Але тут стала стіною проти моя сестра Надя. Тож усі документи я тоді оформила на себе. Будиночок був дуже простий і непоказний. ми довго накопичували гроші на цю справу

Як на мене, і цінності у будинку мами вже ніякої, та і не бачу іншого виходу, ніж його продати. Але тут стала стіною моя сестра Надя. Розповім по порядку, можливо, щось порадите.

Коли мами не стало, батьківський будинок залишився нам із сестрою. Сестра Надія одразу відмовилася від своєї частини спадщини. Тож усі документи я тоді оформила на себе.

Будиночок був дуже простий і непоказний. Ми з чоловіком давно планували його підлатати, щоби повернути божеський вигляд і щоб мамі було жити комфортніше. Але навіть на те, щоб провести косметичний ремонт, треба було витратити чималу суму. Отже, ми довго накопичували гроші на цю справу.

До того моменту, як будинок перейшов у мою власність, наші заощадження з чоловіком становили вже досить пристойну суму. Тому відразу після оформлення всіх паперів ми розпочали ремонтні роботи.

Щовихідні я і мій чоловік Вадим присвячували облагородженню будинку. А коли закінчили, вирішили, що використовуватимемо його як дачну ділянку. Вадим займався городництвом, я допомагала йому і доглядала сад.

Донедавна всіх усе влаштовувало. Але півроку тому чоловік занедужав і втратив роботу. Щоб поставити його на ноги, довелося залазити у борги, і до сьогоднішнього дня розплатитися з ними ми так і не змогли.

Зараз Вадим іде впевнено на одужання. ми дуже тішимося, небо почуло наші молитви, але працювати все ще не може. Все тримається на мені одній, а борги лише зростають. Продовжуватися так більше не може, тому мені довелося прийняти дуже непросте рішення.

Оскільки не маємо тепер ні часу на подальший догляд за дачною ділянкою, ні коштів навіть на те, щоб туди їздити, я вирішила продати батьківський будинок і пустити виручені гроші на погашення кредитів.

Але коли сестра Надя про це дізналася, то заявила, що я не маю права так чинити. Мовляв, це не просто будинок, а нагадування про маму та дитячі роки, проведені в ньому. Про наше дитинство, про життя з мамою і татом.

Якоюсь мірою я погоджуюся з сестрою. Для мене цей будинок важливий і дорогий так само сильно, а може навіть більше. Все-таки я витратила багато сил, щоб зберегти його. Але іншого виходу із ситуації просто не бачу. Можливо, тут мені що підкажуть. Як бути? Часів минулих уже не повернути, а моїй родині треба якось зараз вижити. Та якщо я продам будинок, які взаємини у мене залишаться з рідною єдиною сестрою?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com