Як на мене, люди взагалі не повинні брати дітей на відпочинок в готелі, щоб не псувати відпочинок іншим. Вибачте, я збираю, відкладаю гроші на цей відпочинок, хочу, заплативши, отримати релакс, А тут якась багатодітна сімейка в номері чи на шезлонгах поруч!

Як на мене, люди взагалі не повинні брати дітей на відпочинок в готелі, щоб не псувати відпочинок іншим. Вибачте, я збираю, відкладаю гроші на цей відпочинок, хочу, заплативши, отримати релакс,

А тут якась багатодітна сімейка в номері чи на шезлонгах поруч!

Я не переношу готелі з дітьми і зазвичай намагаюся не їздити до таких. Але це не завжди можливо. Якщо я змушена їхати до готелю для сімей – варто чекати на лихо і зіпсовану відпустку.

А чому? Бо багато батьків вважають, що у них відпочинок, а за їхніми дітлахами має слідкувати хтось інший, будь-хто, але не вони самі.

Сто разів бачила, як оці безхазяйні діти тиняються самі по собі і самі шукають собі пригоди. І знаходять!

Років два тому була в Єгипті. Єгипет. Лежала біля басейну поруч з німцями. Їхня компанія між собою спілкувалася, вони жартували, словом чудово проводили час.

Якоїсь миті на горизонті замаячила дитина, яка ледь навчилася ходити. Він знайшов трубочку від коктейлю і вирішив попити через неї воду з басейну. І саме з того боку, де глибина води близько трьох метрів.

Чи варто говорити, що малий булькнув у воду? У результаті одному з німців довелося пірнати та виловлювати того малого з води.

Минулої весни була на Кіпрі. Знову діти, знову басейн. У воді розважалася зграйка хлопців років десяти. Вони грали у всім знайому гру «дивися, що можу».

За ними спостерігала ще й маленька дівчинка. Якоїсь миті вона, мабуть, сповнилася вірою в себе, стягнула надувний круг і з розбігу сиганула в басейн – животом об воду.

У результаті саме мені довелося приміряти роль рятівника і витягувати дівчинку на сушу. Нікого з її дорослих родичів поруч знову не було, дитину забрали співробітники готелю.

І ось вам – свіжачок місячної давності з Туреччини. Одного дня я валялася на пляжі і іноді спускалася сходами у воду. Під час чергового спуску прямо переді мною виник хлопчик.

Він спробував пробігти повз мене, але послизнувся на сходах і полетів униз. Я тільки й встигла виставити ногу, щоб хоч якось зачепити його і трохи стишити його політ.

Мені довелося кричати на весь голос усіма доступними мовами, щоб хоч хтось допоміг. Хлопчика абияк привели до тями, і персонал забрав його до готелю і, ймовірно, ще й до лікарні.

Не розумію батьків, які їдуть відпочивати з дітьми, а потім не стежать за ними. А мені воно треба? Зараз на Новий рік шукаю готель у Швейцарії, і це точно вже буде якийсь СПА-комплекс без дітлахів. Досить з мене, бо так і своїх не захочеться, чесне слово.

Фото – ілюстративне, авторське

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page