fbpx

Як рідне дитя Уляну прийняла в себе дома хоч і без приданого. Мама її відпустила без ложки і подушки. Та я закрила на все очі, бо Денис так вирішив, а перечити я не стала. Мало того, що їсти варити не вміє, так ще й бурчить, коли я намагаюсь її навчити. Та остання наша “буря” була геть з іншої причини. Пропали мої манікюрні ножиці, які були мені дуже необхідні. Якби я знала, що та так рота роззявить, то б нові купила, чесне слово

Як рідне дитя я Уляну прийняла в себе дома хоч і без приданого. Мама її відпустила без ложки і подушки. Та я закрила на все очі, бо Денис так вирішив, а перечити я не стала. Мало того, що їсти варити не вміє, так ще й бурчить, коли я намагаюсь її навчити. Та остання наша “буря” була геть з іншої причини. Пропали мої манікюрні ножиці, які були мені дуже необхідні. Якби я знала, що та так рота роззявить, то б нові купила, чесне слово.

Велику персону “нон-грата” я зачепила, що звинуватила невістку у пропажі моїх манікюрних ножиць. Та як би я знала, що з цієї ситуації виникне справжня буря, то б краще купила собі нові, а її не чіпала.

Зі своїм синочком Денисом і його дружиною Уляною, живемо ми вже два роки.

Чоловік мій рано відійшов у вічність, тому мені доводилось піднімати і виховувати сина самотужки. В мене виріс високий, спортивної форми, кароокий парубок.

Дівчат біля нього крутилось завжди багато. Та він чомусь обрав і привів додому Уляну. Ця фіфочка, мені відразу не дуже сподобалась. Я сину так і сказала, дивись добре, щоб потім мені не жалівся.

Та син сказав, що в нього сильні почуття до Уляни і він хоче створити з нею сім’ю.

Уляну я прийняла в своєму домі, як рідну дочку. Не дивлячись на те, що сваха не дала їй в придане, ані ковдри, ані подушки, я все своє новеньке для них приготувала.

Віддала їм найбільшу кімнату в будинку. Їсти готувала, догоджала, хотіла все як найкраще, щоб дитина адаптувалась у нас.

Та вже через рік моя невісточка і показала свій паскудний характер.

То їй наші меблі застарілі, то ремонти не подобаються. До дітей вона ще не готова. Вона, бачте, ще для свого задоволення хоче пожити.

До городу, вам скажу чесно, вона господиня ніяка, як і в цілому до спільного життя. Їсти толком приготувати не вміє, тай ще й фурчить коли я її хочу чогось навчити.

А ось вчора я зауважила, що хтось лазив в мою косметичку і звідти пропали мої манікюрні ножиці. Я спочатку намагалась сама їх знайти, бо дуже мені вони вже були потрібні. А потім почала випитувати невістку.

Та сказала мені, що не знає, де би вони могли бути. Тоді я почала розпитувати, адже крім нас двох нікого в домі і не було. Син поїхав на добу на роботу, якщо я не брала, то крім Уляни нікому.

А невісточка, як вскочила до мене, та давай мене ображати. А в кінці сказала: “Я не брала, і крапка”.

Я чуть не заплакала, аж тут мене осінило. Я згадала, що зранку задерся ніготь на пальці, і я собі ними обтинала тай машинально кинула в шухляду. Ну забула, ну вже пам’ять не та. Але то вже молодь пішла. Могла б і по-ласкавіше мені відповісти. Велика ца-ца!

Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page