Як ще це назвати, коли ти в неділю, яка ніби як вихідний і за якою невблаганно настає понеділок, який за всіма ознаками робочий день, але ти в неділю до трьох годин ночі в піцерії “Ветерано” з такими ж відчайдушними, як і ти, знімаєш рекламний ролик про ветеранський бізнес,
коли в результаті ти спиш години чотири, і будильник відриває тебе від подушки, похмурого і недоброго, коли ти, похмурий і недобрий, будиш свою семирічну доньку, бо їй в школу, і гарчиш на неї, погано стримуючи роздратування, і дочка виконавчо старанна і мовчазно покірна, бо ти різкий і нестриманий, коли ти тягнеш за собою дочку вулицею, а вона ледве встигає, дріботить, закусивши губку, але ви все одно спізнюєтеся, оскільки проспали і повільно збиралися, хіба не можна надягати колготки швидше!,
і коли ти вже на роботі, перша чашка кави на столі, одним рухом розстібаєш рюкзак, немов розтинаючи йому черево, і з нього на стіл сипляться цукерки, шоколадні, в яскравих обгортках,
і коли ти дзвониш дружині з одним запитанням:
– Звідки у моєму рюкзаку цукерки, чорт забирай?
І тоді вона тобі відповідає:
– Дочка твоя вчора перед сном тобі поклала. Коли тебе вдома не було. Сказала – ось тато буде втомлений, і похмурий, прийде на роботу, відкриє рюкзак, а там – сюрприз. І йому стане веселіше…
Як ще це назвати, як не любов, як?..
Павло Белянський
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!