fbpx

Як сьогодні пам’ятаю той час, коли народилася наша донечка. Ми були в своїй кімнаті, як чую, повернулася свекруха з роботи, і не роззуваючись, не миючи руки, забігає в нашу кімнату і бере немовля на руки. На моє тихе зауваження вона відповіла: “Моя хата, що хочу те й роблю. Можу навіть на ліжко взута залізти, а не подобається, то двері там”

Як сьогодні пам’ятаю той час, коли народилася наша донечка. Ми були в своїй кімнаті, як чую, повернулася свекруха з роботи, і не роззуваючись, не миючи руки, забігає в нашу кімнату і бере немовля на руки. На моє тихе зауваження вона відповіла: “Моя хата, що хочу те й роблю. Можу навіть на ліжко взута залізти, а не подобається, то двері там”

Більше десяти років разом, дочка-школярка, хороша мирна сім’я без сварок. Я дивувалася – як так? Вислухавши всю розповідь, все встало на свої місця. А Ви б пробачили чоловіка за покупку нерухомості у Вас за спиною?

В молодості ми з чоловіком жили у його батьків. Дочка тільки народилася. Ми були в своїй кімнаті, як чую, повернулася свекруха з роботи, і не роззуваючись, не миючи руки, забігає в нашу кімнату і бере немовля на руки. На моє тихе зауваження вона відповіла: “Моя хата, що хочу те й роблю. Можу навіть на ліжко взута залізти, а не подобається, то двері там”

Двері до нас в кімнату відкривалася з ноги. Свекор міг сидіти в залі і диміти, коли ми з донькою там. Свекруха викидала мою білизну – занадто відверта, треба бабусині рюші носити.

Я терпіла, міцно запам’ятавши урок – я не в себе вдома.

Ми з чоловіком переїхали від свекрухи 10 років тому. Мій дідусь захворів і потребував догляду. Я була в декреті, часу на дитину і діда цілком вистачало. Дідусь, в обхід мами і дядька, написав на мене дарчу на квартиру. Дід ще живий – йому майже 80 років. Але живе він в будинку для літніх людей, сам так вирішив. Я його відвідую, пару раз на місяць.

Чоловік дуже болісно ставиться до того, що квартира в моїй власності. А кілька років тому його “відпустило”. І тоді ж він почав приносити додому в два, а то і в три рази менше грошей, ніж раніше. Мені б тоді насторожитися, але я звикла йому вірити.

Свекруха, 7 років тому залишившись вдовою, піддалася на умовляння старшої дочки, продала свою квартиру і переїхала в якийсь хутір, віддавши різницю в ціні доньці на житло. Чоловік тоді волосся на собі рвав за те, що відмовився від батьківської спадщини на користь матері.

Зараз мати чоловіка хворіє. Живе вона дуже далеко від лікарні. І вона вирішила перебратися “ближче до цивілізації”. Але – не до дочки, та їй відразу сказала – нічого робити, а до нас, як я думала. А що ще я могла подумати, побачивши її з сумками на порозі?

Знайома ситуація – тільки тепер в чужій хаті не я, а вона.

Мені про майбутній переїзд ніхто не сказав. І її поява на порозі стала сюрпризом. Чоловік почав виправдовуватися

– Ми ж колись жили у мами, нехай тепер вона у нас поживе!

Жили? Ми там жили? Не знаю, як чоловік, я там виживала, щодня мотаючи собі нерви з його матір’ю. Стільки бруду на мене тоді було вилито, скільки “приємного” я ​​вислуховувала майже щодня. Згадувати противно. І я повинна була терпіти цю жінку в своїй квартирі?

Приблизно так я їй і сказала. Дозволила переночувати у нас – не гнати ж проти ночі, і порадила поїхати до дочки, прямим текстом сказав, що я їй не рада.

– А з чого ти взяла, що я до доньки поїду? Я буду жити в квартирі сина. Коли будинок здадуть. – “ощасливила” мене свекруха.

Думаю – яка квартира сина? Що за така нерухомість є у мого чоловіка, про яку я не знаю?

Розташувавши непрохану гостю, я влаштувала чоловіку допит. І ось що я почула:

– У тебе ж є квартира. Я теж хотів. Підвернулася мені однокімнатна за невеликі гроші. Я позичив гроші у друзів і взяв кредит (НЕ іпотеку – кредит) на 3 роки. Будинок готовий до здачі. Це було вигідне вкладення – зараз така квартира коштує ой як дорого. З боргів – залишилося Ромі 50 тисяч віддати і три платежі в банку. Рома поки терпить. Там до лікарні – всього нічого, нехай мама поживе поки, підлікується. І, якщо вже ти про все дізналася, треба буде сходити, від своєї частки відмовишся. Адже це моя квартира

Я відразу згадала, що грошей додому чоловік став приносити менше. То на роботі забрали за косяк, то штрафи, то хабар за порушення. Він почав активно “допомагати” мамі і сестрі, щомісяця звітуючи переді мною за немаленькі для нас суми- то 5 тисяч, то 10.

У нас – дочка-школярка. Заняття з англійської мови, шкільні потреби (підручники, подарунки, ремонт, охорона, форма), продукти, комуналка – останнім часом майже все лежало на моїх плечах. Поки мій чоловік складав гроші з сім’ї на свою квартиру.

То чому я повинна від чогось відмовлятися? Знайшов би другу роботу, гасив би з неї борги, не ущемляючи нас з донькою, без проблем – пішла б і відмовилася. А так… Все справедливо. Чому чоловік не сказав, що збирається зробити таку покупку? Чому не порадився? Ми б розподілили поточні витрати так, щоб на мій гаманець не звалювалося забезпечення сім’ї. Виходить, борг за квартиру він виплатив за мій рахунок.

Питаю – а на матір чому не оформив? Раз так любиш?

– Ага, щоб вона все сестрі віддала? Ні. – зволив відповісти чоловік.

Після розмови з чоловіком, я дала їм з матір’ю пів години, щоб покинути мій будинок. Чоловік брехав кілька років, а зараз плоди моєї праці хоче віддати матері! Поселити її в квартиру, заради якої я надривалася, забезпечуючи сім’ю при здоровому то чоловіку?

Я збираюся подати на розлучення і поділ майна. Я поділю і цю його квартиру. З’їздимо з донькою, відпочинемо. Я ж 3 роки у відпустці не була – все працювала, щоб сім’ю годувати. Я це заслужила. Хіба не так?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page