Як так можна – не покликати рідню? Я не хочу щось сказати про невістку, але коли у нас в сім’ї дні народження – ми всіх кличемо, накриваємо стіл. Вона ж «перевиховала» мого сина, а подарунки все рівно приймають. Та розкажу все, як є.
Мій син Микола і ця Оленка одружилися сім років тому. У них чотирирічний синочок Станіслав. Ще у нас є старша донька Ірина, заміжня, у них з чоловіком аж троє дітей.
Всі ми живемо в районному центрі не далеко від столиці, батьки невістки у Львові, а свати – на Чернігівщині.
Одним словом, родина у нас чималенька. Так ось про що я хочу розповісти. У нас в сім’ї прийнято у великому колі святкувати родинні свята, зокрема, і дні народження. Всі всіх кличуть, відзначаємо дружно за столом, подарунки даруємо.
У мене або в чоловіка день народження – запрошуємо дітей з сім’ями, сватів, кумів, я свою сестру з родиною обов’язково кличу. Намагаємося не забути нікого, не обділити увагою. Моя донька робить так само. Такі у нас традиції. Ну яке це свято без рідних?
А ось невістка, ця Оленка, іншої думки. На свій день народження вона від початку не скликала нас усіх, вони з сином їхали кудись на відпочинок чи до її рідні на Західну. Народився у них Стасик, так вони і на його дні народження десь вшиваються, та й на інші свята всілякі намагаються виїхати з міста кудись.
Тобто, Олена «перевиховала» мого сина, тепер вони на всі дні народження свої кудись їдуть, нікого не кличуть і не частують. А що мене найбільше обурює – подарунки по поверненню приймають, чемно дякують, у той час, як самі у відповідь лише сувенірчиками чи якимись гостинчиками з поїздок відмажуться, та й по тому.
Я вже сину якось казала, що все це не по родинному, не по нашому, не в традиціях нашої великої дружної родини. Але він знизує плечима, мовляв, нам так подобається – дарувати собі подорожі чи ресторани.
Ірина моя, так та взагалі сказала, що більше їх кликати і запрошувати не буде до себе на дні народження і щось їм дарувати. А я тепер ще й переживаю, щоб ми в родині не почали через це все претензії мати одне до одного, суперечки розводити.
Я не хочу щось сказати про свою невістку, але мені просто цікава стороння думка. Мені здається, що потрапила в родину – будь ласкава, поважай традиції, дотримуйся їх. А так, як робить вона – це зневага до родини її чоловіка, інакше я не можу це назвати.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Я за хатою дрова складала і чую, каже Наталя до моїх дітей. – Ви не їжте полуничку, а зривайте і давайте моїм дітям. Ви вже великі, вам так не потрібно. Ми як поїдемо, то все вам дістанеться. – Я не стрималася і відповіла Наталі, як годиться. Поїхали вони того ж дня, дуже на мене ображені. Я погана, не дала їм полунички ” безкоштовної” поїсти
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася