Як таке Катерині Семенівні взагалі прийшло в голову?
Ми з Марком одружені більше п’яти років. Все більш менш у нас добре. Після народження синочка Микитки вирішили поміняти мою однушку на двушку – все ж дитині в недалекому майбутньому потрібна своя кімната, та й у нас мусить бути свій острівець усамітнення.
Квартиру, само собою, взяли в іпотеку, але власник один – я. Хоча, по суті, це тільки номінально, адже житло придбано в шлюбі, а значить. в разі чого, ділиться навпіл.
Так, я знаю, що можна виділити моє вкладення від дошлюбної квартири, а решту поділити, але однаково доведеться «пиляти» квартиру.
Ми з чоловіком про це взагалі не думали до останнього часу. Навіть гадки не мали про розлучення. Але в останні півроку, як зараз говорять, «щось пішло не так». Чи то ми трохи втомилися одне від одного, то чи побут, кредит і проблеми втомили нас з Марком.
Схоже, своїми міркуваннями, що у нас не все гладко, чоловік поділився зі своєю мамою. Може і з добрими намірами, щоб отримати мудру жіночу пораду, але вийшло все зовсім навпаки.
Днями свекруха Катерина Семенівна вирішила приїхати до нас на вечерю. Це було досить дивно, бо зазвичай ми зустрічаємося у вихідні кілька разів на місяць, або самі приїжджаємо до неї з дитиною, або вона до нас, якщо їй зручно. Ну, думаю, добре. Приготую вечерю, поспілкується з онуком.
У призначений день Катерина Семенівна приїхала до нас раніше, Марка ще вдома не було. Я саме поралася на кухні з вечерею, роблячи останні приготування. Навіть не поспілкувавшись з Микиткою, свекруха зайшла на кухню і закрила за собою двері.
– Марічко, нам треба серйозно поговорити. Я знаю, що у вас з Марком не все гладко. І я тут подумала, що в разі розлучення ти мого хлопчика обереш по повній.
Я мало не поперхнулася мінералкою від такої заяви.
– По-перше, з чого ви взяли, що ми збираємося розлучатися? А по-друге, до чого тут наше з Марком майно? Ми вже давно все обговорили з чоловіком на крайній випадок. І, вибачте, Катерино Семенівно, але ви тут ні до чого, це суто наші сімейні справи.
– Ні, так справа не піде. Я знаю вас – нинішніх молодих. Готові піти на все, щоб залишити майно собі. Тому я вирішила, що цю квартиру вам пора вже зараз поділити про всяк випадок. Відпиши моєму синові половину квартири, щоб він залишився з житлом, якщо що.
Від такого повороту у мене просто щелепа відвисла.
– Тобто, вас в принципі не бентежить, що 50 відсотків цієї квартири коштувала моя стара однокімнатна, а іпотеку після виходу з декрету я платила зі свого додаткового доходу?
– Все, що в шлюбі, спільне, – наполягала Катерина Семенівна.
– А ви зі своїм сином цю тему взагалі обговорювали?
– Ні, йому взагалі нема чого вникаюти в такі речі. Я і сама можу розрулити все.
– Значить так, з вами я цю тему обговорювати не буду. Ми з чоловіком самі розберемося, що і як нам робити. І спасибі, що ви про мене такої «хорошої» думки виявилися. Більше я розмовляти не хочу. Можете, звичайно, дочекатися Марка, але я з вашого дозволу вас покину.
Я пішла в кімнату до сина, а через п’ять хвилин почула, як грюкнули вхідні двері. Чоловік приїхав додому тільки через годину і був вкрай здивований відсутністю мами.
Опустивши емоції, я розповіла про розмову. Марко відповів, що нічогісінько про це не знає і ніяких подібних тим з матір’ю не обговорював. Чоловік пообіцяв серйозно поговорити з мамою і припинити подібні витівки в майбутньому.
Я ще довго не могла заспокоїтися. З одного боку, напевно, варто було поговорити з Катериною Семенівною не так імпульсивно, можливо, я сказала щось зайве, але з іншого, я вважаю за краще відразу ставити таких людей на місце, навіть якщо вони і родичі, навіть якщо це мама коханого чоловіка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
