Як тільки мама ступила на поріг, я зрозуміла, що щось трапилося. І лише коли мій Вадим вийшов на вулицю, щоб погуляти з дітьми, вона розговорилася, навіть плакати почала в один момент. – Дочко, так сталося, я залишилася без даху над головою. Приймеш мене до себе, якщо що? – Я спершу розсміялася. – Ти що, розлучатися на старість літ надумала? – Та по її погляду зрозуміла, справи серйозні.
Мама на пенсії, разом з чоловіком більше 30 років. Для нас він не рідний батько, мама прийшла жити до нього коли ми були ще зовсім маленькі.
Ми з братом вже виросли, маємо свої сім’ї. З вітчимом ми прожили все своє дитинство і вважали його за батька. У нього теж є син, наш ровесник. Вони ніколи не зустрічалися з того часу, як розлучилися з його матір’ю.
Нашій мамі 60 років, а вітчим на 12 років її старше. Зрозуміло, що вік, йому важко вже ходити. Мама доглядає за ним. Живуть добре, завжди радилися, разом приймали рішення. Так було до останнього часу.
Та останнє, що він зробив, здивувало не лише нас, а й нашу маму, такого ми не очікували. Свою квартиру, де все зроблено руками нашої мами, він записав своєму синові від попереднього шлюбу.
На днях мама приходила до мене, сиділа така сумна, а коли чоловік з дитиною пішли на вулицю, то зважилася на розмову. Запитала, чи не прийму я її, якщо раптом що. Я спершу розсміялася, подумала, не розлучаться вони вже на старості років. А виявилося, що чоловік показав їй свіжі документи, які йому доставили. Це був наказ або дарча, вона не зрозуміла. Вітчим попросив вибачення за те, що залишає її без будинку, але квартиру він віддає своєму рідному синові.
Звичайно, без даху над головою вона не залишиться – і я, і брат відмінно ладнаємо з мамою і дуже її любимо. Дивує інше – мама вважає, що її просто зрадила людина, якій вона все своє життя довіряла та підтримувала.
Вона й гадки не мала, що так вийде. Прожити більше 30 років разом, все ділити і отримати таке у відповідь. Я теж вважаю цю квартиру рідною домівкою. Там ми жили з раннього дитинства. Мені і в голову не могло прийти, що вітчим пам’ятає про сина від попереднього шлюбу. Де він зараз? Що за людина? Може, він забезпечений, і йому даром не потрібна ця квартира.
Вітчим завжди тільки нас вважав своїми дітьми. Брат сприйняв цю новину теж з великим подивом. Але якщо я змирилася, то він переконує маму піти в суд, відстоювати свої права. А хіба можна щось зробити? І як старенькому вітчиму сказати, що він не правий? Може, це старече, якась вина на душі, ось він і придумав такий план? Не знаю, як вчинити – і маму шкода, і на вітчима образа з’явилася.
А ви як вважаєте? Правий вітчим, чи ні?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
