fbpx

Як тільки мій Вадим пішов до армії, подруга почала готуватися до весілля. – Ой, нарешті ми станемо не лише подругами, а й свахами, – гомоніла Валерія. – Мене все це почало лякати. – Ну яке весілля? Ти дружиш з головою? Твоїй Соні всього шістнадцять. Ти про дитину думай, а не пр свої примхи, які тягнуться вже скільки років. А Вадим взагалі, як тільки чує, шо тітка в нас, додому приступити боїться

Як тільки мій Вадим пішов до армії, подруга почала готуватися до весілля. – Ой, нарешті ми станемо не лише подругами, а й свахами, – гомоніла Валерія. – Мене все це почало лякати. – Ну яке весілля? Ти дружиш з головою? Твоїй Соні всього шістнадцять. Ти про дитину думай, а не пр свої примхи, які тягнуться вже скільки років. А Вадим взагалі, як тільки чує, шо тітка в нас, додому приступити боїться.

***

З Валерією ми були подругами з університету. З першого курсу завжди разом. Разом знайшли собі чоловіків, навіть весілля у нас було майже разом, тиждень різниці.

Потім я стала мамою хлопчика. У Валерії не виходило довгий час стати мамою, але коли моєму синові було 4 роки у Валерії з’явилася донечка.

Спочатку ми з Валерією жартували, що ось виростуть одружаться і будемо ми родичами.

Але якось цей жарт засів Валерії в голові і перетворився в якусь ненормальну дію.

Вона постійно фотографувала їх разом.

“Візьміться за ручки”

“Вадиме, візьми Соню на руки”

“Вадиме, цілуй Соню в щічку”

Спочатку я не перешкоджала цьому, поки вони були маленькі, але потім коли моєму синові було вже 10 років і він не хотів всього цього, я почала Валерію зупиняти від цих фотозйомок.

На що вона здивовано підкидала брови і говорила, що коли вони виростуть, дякую скажуть “за їх спільне дитинство”.

Потім мій син почав йти з дому тільки почувши, що тітка Валерія йде до нас.

Наша дружба, мені здається вже тоді почала давати тріщину.

Коли моєму синові виповнилося 18 років і він пішов в армію, у Валерії остаточно поїхав дах. Вона почала готуватися до весілля.

Я її намагалася зупинити, говорила їй, що Соні буде всього 16 років, коли Вадим прийде з армії. Та й більш того, вони один з одним не спілкуються, ну ніяк.

Бідна дівчинка завжди ніяковіє, коли її мама намагається їх фотографувати вже дорослих разом. Мій син терпить, але його вже дратує вся ця ситуація.

Та й мене вже дико дратує, бо давній жарт перейшов в якийсь безумство.

З Валерією ми сильно посварилися, не знаю готується вона до весілля чи ні, але син сказав, що в рідне місто не повернеться поки тітка Валерія не заспокоїться. Або поки Соня не вийде заміж за іншого.

Що робити? Як бути?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page