Як тільки ми надумали з’їхати з орендованої, оскільки не витягували, і напроситися пожити у свекрів, у них відбувся “переворот”. Як виявилося, Тарас Степанович надумав розлучитися на старість літ, а трикімнатну квартиру розділити навпіл. За свої гроші свекруха купила однокімнатну. Свекор же вклав у бізнес. Виходу не було, тому ми стали жити втрьох з Іриною Іванівною. Одного дня в двері постукав свекор.
Я зустріла Василя дуже давно, під час навчання у коледжі. ми зустрічалися не довго, пів року, а потім дізналася, що я при надії.
Я думала, що Василь одразу втече, як тільки дізнається, що я чекаю дитину, але він залишився і не побоявся бути татом. Мене це приємно здивувало і я була дуже рада такому рішенню Василя.
Коли ми сіли за “стіл переговорів”, то зрозуміли, що нам треба переїжджати на орендовану квартиру. Тому вже за два тижні я зібрала валізи, як і він, а потім ми почали жити разом.
Всі 9 місяців мені та чоловікові доводилося нелегко. Щодва місяці нам доводилося переїжджати з одної квартири на іншу – так складалися обставини. Закінчити навчання у коледжі мені так і не вдалося. Василь навіть хотів знайти роботу із нормальною зарплатою, але все закінчувалося провалом. Через деякий час у нас зовсім закінчилися гроші і нам довелося переїжджати до маленького міста, туди, де жила його мати — іншого вибору ми не мали.
У мами чоловіка тоді теж були не легкі часи, вони вирішили розійтися з чоловіком, а гроші з великої квартири ділити навпіл. Всі свої гроші мати мого чоловіка витратила на однокімнатну квартиру, а її чоловік вирішив на ту суму грошей розвиватися у своєму бізнесі.
Я не хотіла завдавати якихось незручностей своїй свекрусі, але вибору не було і ми приїхали до неї. На мій подив Ірина Іванівна зі мною досить добре ладнала.
Вона мені пообіцяла, що в майбутньому у нас із чоловіком усе буде добре. Мені трохи пізніше вдалося знайти хоч якийсь підробіток на дому.
На той час у нас з Василем було двоє діточок. Один із наших синів почав ходити до першого класу, а другий сидів дома з бабусею. Мій чоловік сподівався, що йому вдасться знайти високооплачувану роботу, а також хоч якусь квартиру. Але з кожним разом у нього все більше опускалися руки і він не хотів нічого робити. Останні кілька місяців він взагалі дратувався з без приводу.
Ще через деякий час колишній чоловік Ірини Іванівни прийшов миритися, а свекруха дуже добра жінка і відразу ж впустила його в квартиру, у нього все провалилося з бізнесом. Тепер ми жили вшестеро в однокімнатній квартирі. Нарешті мій чоловік знайшов орендовану квартиру, потім ми туди перевезли всі речі і буквально через тиждень він покинув мене, оскільки зустрів набагато молодшу жінку.
Ірина Іванівна дуже довго ще вибачалася, хоча мав це робити сам Василь, який пішов до молодухи. Мені після розлучення було дуже важко. Мені довелося влаштуватись відразу на кілька робіт, щоб хоч трохи вистачало грошей на утримання двох моїх дітей. Щомісяця мати мого чоловіка виділяла половину пенсії мені, натомість мій колишній навіть сто гривень не хотів давати, а аліменти для нього дуже важка тема.
Коли дітям виповнилося по дванадцять років, то я була на чотирьох роботах. Я дуже була вдячна своїй свекрусі, адже вона завжди приходила до нас у гості з грошима, а ще бувало пиріжки пекла. Пізніше мені вдалося знайти нового чоловіка, який мене любить і завжди підтримує.
Про свого колишнього я вже остаточно забула та й діти теж. Ми і без нього чудово живемо. А мої діти дуже стали любити бабусю, як і вона їх.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
