Я та невістка, яка живе зі свекрухою “двері в двері”. Ми з одного квартирного блоку.
Толік був моїм сусідом, і якось слово за словом, ми почали зустрічатися.
До весілля він жив лише з мамою.
Як сусідка, Віра Василівна хороша людина. Я ніколи не мала з нею ніяких проблем. Привіталися і розійшлися.
Проти нашого весілля вона нічого проти не мали. Ми вже були з Толіком не молоді. Мені було 25, а йому 29 років.
Батька в Толіка немає, точніше, він є, але живе з іншою сім’єю і з сином він не спілкується, навіть на наше весілля не з’явився, хоча ми його запрошували.
Після того, як Толік переїхав до мене в квартиру, мама довго не могла з цим змиритися. То їй щось полагодити треба було, то їй погано, то сумки помогти занести.
Я ніколи нічого не говорила, розуміла, що все таки це його мама.
Але три місяці тому ми з Толіком стали батьками.
Чоловік в перший місяць взяв відпустку, щоб мені допомогти з донечкою.
Та замість того, щоб приділяти час мені і дитині, він догоджає своїй мамі.
Як тільки нас з Емілією виписали, в свекрухи щось “сталося” з ногою.
Вхідні двері мали бути весь час відчинені, бо може їй щось треба. Заходила вона по причині і без, як до себе додому.
Потім з цією ногою почалося.
– Треба мене відвести до лікаря; привести додому; сходити в аптеку; забрати направлення.
Все Толік мав десь з нею їхати.
І якщо в середу вона шкутильгала біля мене і нила, що мабуть приходить її “час”, (в 59 років, ну це смішно), то в четвер вона бігла на трамвайну зупинку і їхала в інший кінець міста, бо там в магазині велика знижка на м’ясо і цукор.
Як я розумію, зі мною вона ще могла ділити сина, а ось коли з’явилася в нас дрчка, щось пішло не так.
Я відчуваю, що її ревність збільшується. І якщо ще недавно я шукала їй лікаря і записувала на різні процедури, то тепер мені нічого не хочеться, лиш би вона від нас відстала.
Лікуватися вона не хоче, а ось увага, особливо від синочка, має бути і вся лише для неї.
Десь інші бабусі навпаки стають здоровіші, коли онуки з’являються, а моя, як не від світу цього.
Як боротися з цією людиною?
В снах я бачу, як переїжджаю в інший район, але це лише сон. Хоча…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну