fbpx
життєві історії
Як тільки нас з Емілією виписали, в свекрухи щось “сталося” з ногою. Вхідні двері мали бути весь час відчинені, бо може їй щось треба. Заходила вона по причині і без, як до себе додому. Потім інше почалося. “Треба мене відвести до лікаря; привести додому; сходити в аптеку; забрати направлення”. Все Толік мав десь з нею їхати. І якщо в середу вона шкутильгала біля мене і нила, що мабуть приходить її “час”, (в 59 років, ну це смішно), то в четвер вона бігла на трамвайну зупинку і їхала в інший кінець міста, бо там в магазині велика знижка на м’ясо і цукор

Я та невістка, яка живе зі свекрухою “двері в двері”. Ми з одного квартирного блоку.

Толік був моїм сусідом, і якось слово за словом, ми почали зустрічатися.

До весілля він жив лише з мамою.

Як сусідка, Віра Василівна хороша людина. Я ніколи не мала з нею ніяких проблем. Привіталися і розійшлися.

Проти нашого весілля вона нічого проти не мали. Ми вже були з Толіком не молоді. Мені було 25, а йому 29 років.

Батька в Толіка немає, точніше, він є, але живе з іншою сім’єю і з сином він не спілкується, навіть на наше весілля не з’явився, хоча ми його запрошували.

Після того, як Толік переїхав до мене в квартиру, мама довго не могла з цим змиритися. То їй щось полагодити треба було, то їй погано, то сумки помогти занести.

Я ніколи нічого не говорила, розуміла, що все таки це його мама.

Але три місяці тому ми з Толіком стали батьками.

Чоловік в перший місяць взяв відпустку, щоб мені допомогти з донечкою.

Та замість того, щоб приділяти час мені і дитині, він догоджає своїй мамі.

Як тільки нас з Емілією виписали, в свекрухи щось “сталося” з ногою.

Вхідні двері мали бути весь час відчинені, бо може їй щось треба. Заходила вона по причині і без, як до себе додому.

Потім з цією ногою почалося.

– Треба мене відвести до лікаря; привести додому; сходити в аптеку; забрати направлення.

Все Толік мав десь з нею їхати.

І якщо в середу вона шкутильгала біля мене і нила, що мабуть приходить її “час”, (в 59 років, ну це смішно), то в четвер вона бігла на трамвайну зупинку і їхала в інший кінець міста, бо там в магазині велика знижка на м’ясо і цукор.

Як я розумію, зі мною вона ще могла ділити сина, а ось коли з’явилася в нас дрчка, щось пішло не так.

Я відчуваю, що її ревність збільшується. І якщо ще недавно я шукала їй лікаря і записувала на різні процедури, то тепер мені нічого не хочеться, лиш би вона від нас відстала.

Лікуватися вона не хоче, а ось увага, особливо від синочка, має бути і вся лише для неї.

Десь інші бабусі навпаки стають здоровіші, коли онуки з’являються, а моя, як не від світу цього.

Як боротися з цією людиною?

В снах я бачу, як переїжджаю в інший район, але це лише сон. Хоча…

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page