Як тільки Орест попросив моєї руки, Катерина Максимівна покликала нас на розмову. Вона запропонувала продати мою однокімнатну квартиру, доплатити, і купити більшу, в надії, що нас скоро стане більше. На диво, квартира знайшлась досить швидко, ще й неподалік від свекрухи. Але при купівлі Орест попросив оформити її на свою маму. Я ї тут дала добро. Все їх єство вилізло на поверхню, незадовго після весілля.
Я завжди була спокійною та вихованою дівчинкою. Я виросла з бабусею та практично не пам’ятаю своїх батьків. Коли я стала студенткою, бабуся пішла з життя. Занепадати духом я не збиралася. Я мала свою квартиру, з навчанням усе було гаразд, а з роботою я надіялась, мені пощастить.
Одного разу одногрупниці запросили мене на день народження. Я спершу не хотіла йти, потрібно було багато вчитися, але дівчата таки мене вмовили. На цьому торжестві я й познайомилася з Орестом. Статний юнак одразу почав за мною доглядати. З того дня ми почали зустрічатись. Десь через пів року Орест запропонував мені познайомитися з його мамою. Я так хвилювалася перед цією зустріччю, і не дарма. Майбутня свекруха мене відразу незлюбила.
Незабаром Орест попросив моєї руки і ми стали готуватися до свята. Напередодні весілля моя свекруха покликала нас з Орестом до себе на серйозну розмову.
Катерина Максимівна відразу стала наполягати на тому, щоб продати мою однокімнатну квартиру, докласти, і купити двокімнатну, оскільки сім’я збільшується, і в нас, рано чи пізно, з Орестом будуть дітки.
Я повністю довіряла Оресту тому не обдумуючи погодилась на таку пропозицію.
За певними обставинами долі, підходяща квартира знайшлася нам дуже швидко. До того ж, вона була за декілька кварталів від тієї, де проживала моя свекруха. Я ж цьому лише пораділа, оскільки надіялася, що коли в нас з’явиться дитинка, то Катерина Максимівна буде до нас приходити і допомагати з малюком.
Але при оформленні нерухомості, Орест заявив, що буде краще цю квартиру оформити по документах на його маму.
Він аргументував це тим, що в нього висять деякі кредити, тому краще перестрахуватись, щоб у разі чого квартиру не забрали кредитори. Я і тут з ним погодилася. Потім відбулось наше скромне весілля. Але, на жаль, чи на щастя, наше сімейне життя не було довгим.
Орест став затримуватися на роботі, а якось і зовсім не прийшов ночувати. Якось він повернувся “веселий” і з “пінним” в руках, і заявив, що я маю негайно забрати свої речі та звільнити його квартиру. Я від подиву не могла промовити і слова. Я плакала і благала чоловіка одуматися. Однак він відкрив шафу, і вивалив усі мої речі на підлогу. Після того, як я все зібрала в чемодан, він виставив мене за поріг.
Я не знала, що мені робити та куди йти. Я не мала ні родичів, ні друзів. Та в одну мить ноги самі мене повели в парк. Я просто сіла на лавочку і розплакалася, як почула, що хтось мене ніжно взяв за руку. Я повернула голову і побачила Вадима. Він був моїм сусідом, коли я ще жила із бабусею. Він місяць тому повернувся з Чехії, де довгий час працював і вийшов на вулицю, щоб зустрітись з найкращим другом.
Я ще більше розплакалася, а коли трішки заспокоїлася, то розповіла Вадиму всю правду про своє нелегке життя в шлюбі. Вадим не обдумуючи забрав мене до себе в квартиру. Він жив зі своєю мамою, але жінка була лежачою, і потребувала догляду. Саме тому Вадим і повернувся в Україну. Мені навіть приснитися не могло, що доля мене чекала зовсім поруч. Потрібно було лише її дочекатися.
Вадим робив і до сьогоднішнього дня робить мене неймовірно щасливою. Як тільки я на руках мала документи про розлучення, ми з ним розписалися.
Дякувати Богу, моя мама, інакше я цю жінку назвати не можу, ще встигла побачити і поняньчити свого єдиного онука – Богданчика. Її вже на цьому світі немає п’ять років, але я досі згадую її добре та чуйне серце.
Боженька винагородив мене за все моє минуле життя, подарувавши доброго чоловіка, синочка… і свекруху-маму-ангела, яка оберігає нас усіх з небес.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua