fbpx

Як тільки почався час “соціальних мереж”, мої подруги, в тому числі і Надя, з головою занурилися знімати різного виду “відосики”: що їла, пила, в який спортзал ходить, яко косметикою користується. Я сміялася з них, бо вперто вірила, що все це “показуха” і не більше. Та минув час і моя Надя опинилася в столиці, їздить на дорогущому авто, а я мовчки жалію, що профукала такий час

Так жалію, що не використала “золотий час”

Як тільки почався час “соціальних мереж”, мої подруги, в тому числі і Надя, з головою занурилися знімати різного виду “відосики”: що їла, пила, в який спортзал ходить, яко косметикою користується. Я сміялася з них, бо вперто вірила, що все це “показуха” і не більше. Та минув час і моя Надя опинилася в столиці, їздить на дорогущому авто, а я мовчки жалію, що профукала такий час.

Деякий час назад, вже після появи соціальних мереж і після того, як більшість в них освоїлися, почалося явище, вкрай для мене дивне і незвичайне.

Люди зі шкіри пнулися, щоб показати себе в мережі з самої “козирної” позиції. Марнославство і показуха, ну добре, якщо хтось від цього отримує задоволення, чому б і ні.

Але “лихо” почало бити рекорди: світлини їжі, стейків, суші, коктейлів… Серйозно, комусь цікаво що у вас перед ротом?

Тонни фотографій в дзеркалі і репортажів з фітнес-клубів. Ну і верхом інтелектуального розвитку стало фотографування самих себе: “Селфі”.

Добре, часом потрібно зробити фото, а поруч нікого, можна зрозуміти. Але коли відкриваються курси, так-так, з навчання Селфі, і молоді люди натовпами на них валять?

Одним словом, я неймовірно над всім цим сміялася, на шум приходили сусіди і ми сміялися разом.

Але минув час, і думку я свою змінила. Інстаграмні дівчата обросли шанувальниками, лайками, друзями і підписниками.

А за розміщення рекламних постів в їхніх акаунтах рекламодавці викладають пристойні суми. Позавчорашні дівчата зі звичайного училища з великим ротом “качечкою” і селфі-палицею тепер шановні блогери з заробітком п’ять нулів за рекламний пост помади.

Ким шановні? Такими ж блогерами, тільки трохи молодшими.

А хто буде на заводах сталь лити? Хто буде хліб сіяти або в космос літати? Ми ось з сусідом вже літаємо, з горя, правда. Але сумно так літаємо, без сміху.

Запитаєте, чи заздрю я? Скоріше так. Шкодую, що не розгледіла колись того потенціалу і перспектив, які пролетіли повз мене.

Що скажете з цього приводу? Хотіли б бути відомим блогером?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page