Як тільки поїзд рушив, Іванко відкрив вікно, щоб відчути потік повітря, і раптом закричав із захопленням:
Тату, бачиш, всі дерева нахилилися в наш бік, ніби прощаються зі мною!
Той усміхнувся.
Поряд з ними в купе сиділа сімейна пара. Вони трохи соромилися, що 25-річний чоловік поводився як маленька дитина.
Раптом юнак знову закричав від радості
– Тату, бачиш, озеро та тварини… Хмари подорожують разом з поїздом!
Збентежена пара спостерігала за дивною поведінкою юнака, в якій батько не здавався дивним.
Почався дощ, і краплі дощу торкнулися Іванка. Він знову був сповнений радості.
“Тато, дощить, вода мене торкається, ніби хоче щось сказати!”.
Бажаючи чимось допомогти, пара, що сидить поруч, запитала літнього чоловіка:
– Чому ви не відведете сина в клініку на консультацію?
Старший чоловік відповів:
– Ми з клініки. Сьогодні мій Іванко вперше в житті ПОБАЧИВ!!!
Ніколи не засуджуйте людей. Ви не знаєте, що твориться в їх серці чи душі.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті
- В понеділок діти пішли до праці, а я за майстром давай дзвонити. Словом, прибили цю поличку, все гарно і зручно. Також я поприбирала в шафці, де крупи лежали, бо моль завелася. Я все непотрібне викинула, в магазині придбала спеціальні контейнери. Та інша б раділа, але Наталя мене висварила. – Це моя хата! Я тут господиня. Ви б ще в мою шафу залізли! – Я з тих нервів ще відповіла: “Якщо там такий бардак, як на кухні, то і залізу”. Наступного дня син мене посадив на потяг