fbpx
життєві історії
Як тільки про нашу мрію дізналася свекруха, то почала вмовляти відкупити її квартиру. – Я вже там жити не планую, а гроші нам знадобляться, ми плануємо з Андрійком в подорож рвонути. Ми довго обдумували пропозицію Андріани Григорівни і врешті решт погодилися, бо звикли до цього району. В своїй квартирі ми потихеньку змінювали все під себе, поки одного дня свекруха з торбами не постала на нашому порозі. – Я ж вам не помішаю?, – сказала вона розкладаючи в шафу одяг

Ми коли весілля з Володею відгуляли, то жити ми пішли до його мами. Володя у батьків єдиний син, а в мене ще два молодші брати залишилися.

Батьки Володі давно розлучені. Наскільки я знаю, свекор мій, якщо його так можна назвати, живе і навіть має дружину і дитину в Чехії, куди поїхав колись давно працювати.

Але я не про це.

Свекруха моя жіночка видна. Завжди при параді. Я ще в той час гель-лаком не користувалася, а вона вже на дім до якоїсь дівчинки ходила.

Завжди вона з макіяжем, а зранку накладала патчі, щоб мішків під очима не було. Я сама з села і нам було не до цього, тому я дивилася на Андріану Григорівну, як на музейний експонат.

Тому й не дивно, що така красуня ходила без чоловіка не довго.

Андрій Степанович на п’ять років від свекрухи молодший, але це коханню не завадило.

Два роки вони жили разом у Андрія Степановича, а після він зробив моїй свекрусі пропозицію.

В день їх розписки ми зробили нареченим невеличке свято, куди були запрошені найближчі друзі та родичі.

В нас з Володею народився син, а через два роки і дочка. Жили ми в трикімнатній квартирі свекрухи.

Одного дня ми заговорили з чоловіком, що було б добре купити власне житло, бо діти підростають і взагалі, ми хотіли жити в іншому районі міста.

Як тільки про це дізналася Андріана Григорівна, то почала вмовляти нас відкупити її ж квартиру.

– Я вже там жити не планую, а гроші нам знадобляться, ми плануємо з Андрійком в подорож рвонути. Ми обоє мріємо побачити Францію і не тільки.

Ми довго обдумували пропозицію свекрухи і врешті решт погодилися, бо знаємо тут кожен куточок.

В своїй квартирі ми потихеньку змінювали все під себе. Зробили дитячу, спальню і вітальню, де приймали гостей. Свекруха ж незважаючи ні на що, була прописана в нас, бо там щось на тій темі вони з Андрієм Степановичем не зійшлись.

І ось пів року тому одного ранку я застала таку картину: моя свекруха з двома торбами постала на нашому порозі.

Щось там в них з Андрієм пішло не так. Як я зрозуміла, замішана там ще якась жінка, ось він і попросив нашу Андріану Григорівну покинути його власність.

– Я ж вам не мішатиму?, – сказала свекруха розбираючи сумки у вітальні.

Ось так ми і продовжуємо жити. Ніби й квартира наша, але завжди її присутність мені нагадує, що я тут не єдина і не головна господиня.

Читайте також: Будинок, куди привів мене коханий після весілля, не зовсім був прилаштований для комфортних умов. Наприклад, не було ванної кімнати, яку ми зробили з кладової, купили пральну машину. Також не було центрального опалення. Та й ремонти ми майже в кожній кімнаті переробили, адже все було білено вапном. Кухня це взагалі моя гордість. Але кожного разу перед великим ремонтом моя свекруха збирала чемодан і їхала на курорт, або ж до дочки. А по приїду вихваляла лише сина, а я ніби як в тіні!

Мій Володя каже, що це й на краще і навіть натякнув на третю дитину.

– Нянька вже є! Мама ж не має чим зайнятися.

Володя не бачить в цьому проблеми, а мені вона жити не дає.

Як далі бути?

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page