Як тільки я побачила цього чоловіка – одразу зрозуміла: хочу від нього дитинку. І ось я, няня його дітей, вже три місяці, як вагітна. Максим говорить, що зможе утримувати і мене з дитям, і свою законну родину. Бо дружину, хоч і не кохану, він не покине, поки малі діти. А я чекатиму… Бо ми кохаємо.
Можете кинути в мене камінь, якщо ви без гріха.
Так, я з першого погляду покохала чоловіка, в родину якого влаштувалася працювати нянею.
Максимові 43, але він не спішив одружуватися, будував бізнес, кар’єру. А потім в нього закохалася Жанна, розпещена 29-ти річна дочка одного з його партнерів по бізнесу.
Партія була вигідна, та й в 38 вже пора створити родину, народити дітей. Та й дівчина справді гарна, що там казати. Створили, народили. Але отого «вогнику» Максим як не відчував спочатку, так і не відчув з роками.
Все сталося навпаки. Молодшій від нього дружинні потрібні були лише ресторани, посиденьки й вечірки з подружками. Втихомирилася трохи лише коли з різницею в два роки народилися діти, хлопчик і дівчинка.
Та ближчими від того вони з Жанною не стали. Максим занурився в роботу, забезпечував родину матеріально всім необхідним. Розкішна трикімнатна квартира в столиці, закордонні відпочинки…
Недавно Жанна з якихось причин звільнила попередню няню, похилого віку, а я через знайому з їхніх кругів влаштувалася замість неї в Максимову родину.
До цього я, переїхавши кілька років тому з райцентру в Київ, вже встигла набратися досвіду роботи покоївкою, доглядальницею, нянею. Останньою мені сподобалося найбільше, обожнюю діток! Вони такі щирі, безпосередні, справжні й відкриті. Ми з ними одразу знаходимо спільну мову.
Мені 32. Але особисте життя поки що не склалося. З 20 до 25 років я дуже любила одного чоловіка, ми зустрічалися, жили разом, переїхали в столицю. А потім я дізналася, що він мене зраджує… Просив прощення, присягався, що таке більше не повториться, але я не змогла вибачити і повірити людині знову.
Кілька років гоїлися мої серце і душа.
І ось я – няня Максимових дітей.
Як тільки я побачила цього чоловіка – одразу зрозуміла: пропала-покохала. І… хочу від нього дитинку.
А Максим… Як він казав потім – зазирнув в мої очі і потонув. Стільки разів говорив мені: «Де ж ти була раніше, дівчинко? Адже я саме тебе чекав-видивлявся, а тебе все не було…»
Ми разом, та про це ніхто не знає. Максим має затишну однокімнатну квартиру у передмісті, де ми зустрічаємося.
Вже три місяці, як я вагітна. Максим говорить, що зможе утримувати і мене з дитям, і свою законну родину.
Бо дружину, хоч і не кохану, він не покине, поки малі діти. А я чекатиму… Бо ми кохаємо.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, kokoro.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
