Як тільки я побачила цю Юлюку, то зразу сина почала просити, щоб не надумав часом розписатися з нею. Я ж то через чоловіка справки навела: сім’я дуже бідна. Крім неї у батьків ще четверо дітей. Приданого ніякого. В квартиру до сина вона привезла два чемодани, і все! Так, Юля з вигляду мила, але розуму, як на мене – ноль. І як тільки окрутила мого Артема? Він у нас ще той інтелігент.
***
У нас благополучна сім’я. Чоловік мій – директор заводу. Я домогосподарка.
Синочок у нас єдиний.
Стільки сил вклали в нього. Кращий ліцей в місті, платне навчання в університеті, будинок купили недалеко від нас, автівку. Два роки тому, після закінчення університету, чоловік Артема до себе на завод влаштував. Відразу хорошу посаду давати не став. сказав:
– Щоб справу осягнути і стати хорошим професіоналом, з низів починати треба.
Артем намагається. Рухається сам по кар’єрних сходах, без татової допомоги. Ось і у відрядження довелося їздити.
А я, як відчувала. Казала чоловікові:
– Ну, гаразд, почав з рядової посади, але відрядження-то навіщо. Хоч тут зробив би поблажку для рідного сина.
Але чоловік – кремінь у мене. Відповів:
– Мужик повинен труднощі в житті долати, щоб справжнім професіоналом стати. Нехай їздить, як всі.
І що ж? Уже з третього відрядження привіз син з собою дівчину. Та зовсім вже проста. Після 9-го класу закінчила коледж. Колись таких ПТУ-шницями називали. Гаразд би спеціальність якась затребувана. Так ні, хлібопекарське щось. У пекарні приватній працювала. Булочки і плюшки пекла та продавала.
Там при пекарні кафетерій маленький на два столика. Все крихітне. Навіть загородки немає. Перед електричними пічками – стійка з вітриною. Там же каса. А за вітриною – невеликий зальчик для відвідувачів на пару столиків.
Там вони з сином і познайомилися. Пекарня біля його житла була. Він туди снідати забігав. Юля йому і впала в око. І треба ж, за три тижні окрутила хлопця!
Я заспокоїтися не можу. Шукаю способи відправити її геть. Син її відразу до себе привіз. А у неї речей – дві валізи, та сумочка. Ось і все придане.
Кажу йому:
– Синочку. У тебе благополучних наречених – пів міста. Навіщо тобі ця замазура провінційна? Не розписуйся поки з нею. Так поживіть. Може, набридне вона тобі за пів року? Відправиш додому.
Уперся:
– Люблю-не можу, без неї світ не милий.
Попросила чоловіка дізнатися про її сім’ю. Він довідки навів.
У матері Юлі ще четверо дітей крім неї. Двоє старших вже по кривій доріжці пішли. Один брат, сестра – народила без чоловіка, кинула дитину на свою матір і гуляє відчайдушно.
Ще двоє молодших вчаться поки, але один уже на облiку стоїть.
Ніяк мене така рідня не влаштовує. Сама дівчинка начебто нормальна, тільки не дуже розвинена інтелектуально. Але симпатична, ладна і господарська. У своєї матері була головною помічницею.
Чоловікові стала вселяти, поговорити з сином по-чоловічому. А він уперся:
– Нехай сам розбирається. Сам помилиться, сам виправить. Потрібна буде допомога – тоді допоможу. А зараз лізти не буду.
Як розвести Артема з такою нареченою, щоб до весілля справа не дійшла?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
