Як тільки я побачила цю Юлюку, то зразу сина почала просити, щоб не надумав часом розписатися з нею. Я ж то через чоловіка справки навела: сім’я дуже бідна. Крім неї у батьків ще четверо дітей. Приданого ніякого. В квартиру до сина вона привезла два чемодани, і все! Так, Юля з вигляду мила, але розуму, як на мене – ноль. І як тільки окрутила мого Артема? Він у нас ще той інтелігент.
***
У нас благополучна сім’я. Чоловік мій – директор заводу. Я домогосподарка.
Синочок у нас єдиний.
Стільки сил вклали в нього. Кращий ліцей в місті, платне навчання в університеті, будинок купили недалеко від нас, автівку. Два роки тому, після закінчення університету, чоловік Артема до себе на завод влаштував. Відразу хорошу посаду давати не став. сказав:
– Щоб справу осягнути і стати хорошим професіоналом, з низів починати треба.
Артем намагається. Рухається сам по кар’єрних сходах, без татової допомоги. Ось і у відрядження довелося їздити.
А я, як відчувала. Казала чоловікові:
– Ну, гаразд, почав з рядової посади, але відрядження-то навіщо. Хоч тут зробив би поблажку для рідного сина.
Але чоловік – кремінь у мене. Відповів:
– Мужик повинен труднощі в житті долати, щоб справжнім професіоналом стати. Нехай їздить, як всі.
І що ж? Уже з третього відрядження привіз син з собою дівчину. Та зовсім вже проста. Після 9-го класу закінчила коледж. Колись таких ПТУ-шницями називали. Гаразд би спеціальність якась затребувана. Так ні, хлібопекарське щось. У пекарні приватній працювала. Булочки і плюшки пекла та продавала.
Там при пекарні кафетерій маленький на два столика. Все крихітне. Навіть загородки немає. Перед електричними пічками – стійка з вітриною. Там же каса. А за вітриною – невеликий зальчик для відвідувачів на пару столиків.
Там вони з сином і познайомилися. Пекарня біля його житла була. Він туди снідати забігав. Юля йому і впала в око. І треба ж, за три тижні окрутила хлопця!
Я заспокоїтися не можу. Шукаю способи відправити її геть. Син її відразу до себе привіз. А у неї речей – дві валізи, та сумочка. Ось і все придане.
Кажу йому:
– Синочку. У тебе благополучних наречених – пів міста. Навіщо тобі ця замазура провінційна? Не розписуйся поки з нею. Так поживіть. Може, набридне вона тобі за пів року? Відправиш додому.
Уперся:
– Люблю-не можу, без неї світ не милий.
Попросила чоловіка дізнатися про її сім’ю. Він довідки навів.
У матері Юлі ще четверо дітей крім неї. Двоє старших вже по кривій доріжці пішли. Один брат, сестра – народила без чоловіка, кинула дитину на свою матір і гуляє відчайдушно.
Ще двоє молодших вчаться поки, але один уже на облiку стоїть.
Ніяк мене така рідня не влаштовує. Сама дівчинка начебто нормальна, тільки не дуже розвинена інтелектуально. Але симпатична, ладна і господарська. У своєї матері була головною помічницею.
Чоловікові стала вселяти, поговорити з сином по-чоловічому. А він уперся:
– Нехай сам розбирається. Сам помилиться, сам виправить. Потрібна буде допомога – тоді допоможу. А зараз лізти не буду.
Як розвести Артема з такою нареченою, щоб до весілля справа не дійшла?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю