Як тільки я закінчила школу, мама наголосила, що в квартирі дуже тісно, щоб я збирала свої речі, шукала роботу і дешеву квартиру в оренду. Я мала надію, що на мій бік стане вітчим, але цього не трапилось. В них двоє спільних дітей, і в одну мить я стала їм не потрібна. В голові досі звучить фраза, яку я почула від мами ще в дитинстві: “Ти гріх моєї молодості!”
Мама мною не цікавиться, вона віддає перевагу моєму зведеному брату і сестрі.
До дванадцяти років я жила тільки з мамою. Потім вона знайшла мені нового тата, і наша сім’я поступово поповнилася двома дітьми. Мама їм віддає перевагу, на мене їй байдуже.
Як уже кілька разів мені зазначала мама, я – гріх її молодості. Вона привела мене на світ в двадцять років. Вона навіть не знає, хто мій батько. На той час, коли вона зрозуміла, що чекає дитину, у неї було двоє знайомих, і вона ніколи не була впевнена, хто з них може бути моїм татом.
Кажуть, що вона сказала їм обом, що при надії, але вони обидва зайняли позицію, що їм все одно, що дитина точно не може бути їхньою. А мама, кажуть, була така горда, що вирішила ні в кого нічого не просити і сама доглядати за дитиною.
Тому вона не могла сама впоратися з моїм вихованням. До того, як я пішла до школи, я була більше з бабусею та дідусем, ніж з нею. У нашій родині про це ніколи не говорили, але з часом я зрозуміла, що це бабуся з дідусем намагалися залишити мене у себе.
Мама сказала, що в неї були інші інтереси, ніж належний догляд за мною. Кажуть, вона надолужувала те, що пропустила, коли я з’явилася в її житті.
Мені було дуже добре у бабусі та дідуся, і я досить часто бачила свою маму. Іноді я залишалася у неї на вихідних, вона також брала мене у відпустку.
Вона, мабуть, сумувала за мною, тому що, як тільки я пішла до школи, я вже жила з нею і їздила до дідуся та бабусі лише на вихідні та канікули.
З мамою все було добре, я ні на що не можу скаржитися. Вона ніколи не була зла зі мною, вона присвячувала себе мені, але наші стосунки були більше схожі на дружні, моя мама бачила в мені мініатюру себе, подругу, з якою вона може вирішити свої проблеми та обговорити теми, які інакше, напевно, вирішила б з дорослими друзями.
Але на мене це ніяк не вплинуло. Мушу сказати, що ті роки, коли ми прожили разом, тільки вдвох, були дуже гарними.
Мені було дванадцять, коли моя мама сказала мені, що в неї є чоловік і що вони серйозно хочуть жити разом. Я повинна віддати їй належне за те, що вона запитала, чи я не проти. Вона познайомила мене з ним, і я, як і вона, потрапила під його “чари”. Він мені сподобався з першого погляду.
Він був доброзичливим, милим, просто одразу мене підкорив. У нього вже був один невдалий шлюб, дітей у них з дружиною не було, а він хотів їх. Він сказав мені, що колись хотів би стати моїм татом. Його слова припали мені до душі.
Він переїхав до нас, вони з мамою одружилися, і за три роки наша сім’я збільшилася, спочатку братом, а потім сестрою. Гарні то були роки, я багато допомагала мамі й “татові” з дітьми.
Вони були чарівними, нам було весело. Ті роки, коли ми всі були великою родиною, були найкомфортнішими в моєму житті.
Я ходила до школи і з часом планувала вступити до коледжу. І в нашій квартирі почало ставати тісно, брат і сестра вимагали власного місця, а вдома іноді було досить безладно. І тоді мамі прийшла в голову думка, що як тільки я закінчу навчання, я повинна зайнятися собою, знайти житло і роботу.
Коли я сказала їй, що все ще хочу вчитися в університеті, вона сказала мені, що це моя справа, але не розраховувати на неї. Вони підтримуватимуть мене, поки я не закінчу школу. Все інше лише в моїх руках.
На жаль, я також не знайшла прихильності у свого вітчима, хоча він завжди ставився до мене дуже добре, тому я поступово зрозуміла, що він, як і моя мати, відсуває мене на другий план, і вони обидва мають пріоритет над своїми спільними дітьми.
Я вже шість років не живу з родиною. Після закінчення навчання я знайшла квартиру за невеличку оренду та роботу, також я закінчила певні курси. Я навіть не встигла насолодитися останніми канікулами, мама вигнала мене з дому практично відразу після школи.
Початок був нелегким, але, на щастя, я не з тих, хто відразу падає. Я працюю в будівельній компанії, маю хорошого начальника, колег, а також я знайшла чоловіка, з яким плануємо спільне життя.
Тільки відносини з мамою, вітчимом, братом і сестрою більш-менш на точці замерзання. Мамі абсолютно байдуже, як у мене справи, що я роблю, якщо я їй іноді не подзвоню, вона сама мене не набере.
Я хотіла би це виправити, але не знаю як. Я навіть не знаю, як справи у брата і сестри. Моя мама ще не бачила мого хлопця, і я сумніваюся, що до того, як ми станемо на рушничок щастя, вона його побачить.
Ось таке не легке у мене життя.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
