fbpx
життєві історії
Як тільки я знайшла цю знахідку, одразу ж згадала, як колись, коли я була ще маленька, відбувалося в нашій сім’ї. Я відчувала, що повинна все розказати господині будинку, інакше не зможу з цим жити. Дочекавшись ранку, я зустріла господарів, і розказала все як є. Марія Василівна не могла стримати емоцій. – Як ти міг? Я стільки разів в тебе просила грошей, щоб дітям щось купити, а ти все: нема і нема

Як тільки я знайшла цю знахідку, одразу ж згадала, як колись, коли я була ще маленька, відбувалося в нашій сім’ї. Я відчувала, що повинна все розказати господині будинку, інакше не зможу з цим жити. Дочекавшись ранку, я зустріла господарів, і розказала все як є. Марія Василівна не могла стримати емоцій. – Як ти міг? Я стільки разів в тебе просила грошей, щоб дітям щось купити, а ти все: нема і нема.

Я сиділа вдома і нудьгувала. Як раптом зателефонувала начальниця, і сказала що потрібно вийти на роботу, так як з’явилося “замовлення”.

Я навіть трохи зраділа цьому, оскільки перебувати вдома вже просто не могла. Начальниця мені скинула адресу квартири, в якій потрібна допомога няні і я поїхала на місце.

Зайшовши в квартиру, я побачила подружжя, яке кудись біжить, вони обидва вже спізнювалися на роботу. Мати сімейства працює мед. сестрою, а батько – в поліції. І, звичайно, у них нічні зміни бувають не так часто, а щоб в одну ніч – не було жодного разу.

Попросити когось із знайомих посидіти з дітьми вони не встигли, тому вирішили найняти няню. Я їх провела і пішла знайомитися з дітьми. Це були два хлопчини, одному 5 років а інший на два роки старший.

Ну, думаю, найлегші для мене гроші. Так як батьки прийдуть уже зранку, мені залишалося тільки укласти дітей спати і розслабитися. Так я і зробила.

Молодшого я поклала майже без проблем, але от зі старшим довелося повозитися. Він все ніяк не хотів засинати. Я йому і пару казок прочитала і подушку збила, а він навіть не намагався заснути.

Але після всіх моїх спроб – він засопів. Сама я пішла в зал, дивитися телевізор. Як завжди, по ночах, нічого цікавого по телевізору я не побачила (в принципі як і в день).

Я помітила у них невелику бібліотеку і вирішила прочитати якусь книгу. Подивившись по стелажах, я знайшла книгу “1984” Дж. Оруелла, і мені захотілося її прочитати.

Як тільки я дістала цю книгу, зі сторінок відразу ж висипалися гроші. Там було п’ятнадцять досить багато тисячних купюр. Мої очі в цей час стали як дві кулі. Давно я таких грошей не бачила на підлозі, точніше ніколи.

Згадуючи дитинство, коли мій батько ховав гроші від моєї мами, я подумала що буде чесним і правильним розповісти їй. Якщо вона знає про ці гроші, то нічого поганого не станеться. А якщо ні – то буде краще якщо вона дізнається.

Дочекавшись ранку, коли батьки прийшли з роботи, я відзвітувала про те, як вели себе діти і сказала, що поки вони спали прочитала цікаву книгу “1984”.

Треба було бачити погляд батька сімейства. Було навіть чути як він проковтнув слину. “Сподобалася?” – запитала дружина. У відповідь я розповіла, що коли я її дістала, з неї висипалися гроші і простягнула їх господині будинку.

Вона була здивована від побаченого і подивилася на чоловіка.

– Тобто, коли я тебе просила дати трохи грошей, що б я звозила дітей в аквапарк, ти сказав, що у тебе їх немає. А тут он як виходить. Я всю свою зарплату витрачаю на дітей, їжу, будинок. А ти свої ховаєш?”.

На цій ноті я вирішила піти з цієї квартири, так як спостерігати за чужою лайкою – видовище не з приємних. І все-таки я думаю, що вчинила правильно.

А що б зробили на моєму місці ви?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page