Я зі своєю свекрухою дуже добре ладнала, вона чудова жінка. Тому завжди думала, що я також буду найкращою свекрухою у світі, щоб про мене колись згадували не злим тихим словом.
Коли наш син одружився, я була готова прийняти його дружину в сім’ю, без будь-яких застережень і не вступати в стосунки з молодими. Однак, не все так просто, як мені здавалося.
Ми живемо в селі, весь перший поверх ви віддали молодим. Тож вони мають там своє приватне життя.
До весілля я мало знала про свою невістку. Ми бачилися з Інною кілька разів, іноді вона була з нами цілі вихідні, але вона завжди проводила більшу частину часу з нашим Андрійком, та своїм сином від попередніх стосунків (на той час Ростику було п’ять років).
Як тільки я її зустріла, то вважала приємною і доброю молодою жінкою, хоча в селі вже гуляли чутки, що мій син привів додому невістку вже з готовим прибутком, тобто дитиною, але я на це не зважала, головне, щоб діти були щасливі.
Після весілля я повільно почала змінювати свою думку на рахунок Інни. Я з’ясувала, що Інна була не таким вже й ангелом, яким мені показалася. Однак я мовчала і тримала весь гнів у собі.
Все стало набагато гірше після народження онука, якому зараз 13 місяців. Я мовчала, поки не з’явилась на світ маленька дитина. Однак я не можу більше просто дивитись на погану матір Інну.
Вона безладна, ледача. Раніше я пояснювала це вагітністю, але зараз це почало мене насторожувати. Дуже скоро вона перестала годувати дитя своїм молоком, і я впевнена, що навмисне – щоб Інна могла знову почати палити. Переді мною вона не палить, соромиться, але я ж то не перший рік на світі живу…
Коли я заходжу до них, то там хоч сокиру вішай. Інна каже, що це все мій син, але я не вірю. Він взагалі до знайомства з нею не мав такої звички, це вона його підсадила. Про те, що вона майже не вміє готувати я вже й мовчу.
Мій онук весь час знаходиться в манежику. Вона з ним не спілкується, не розвиває його. Коли до них приходять друзі, то Матвійко заходиться в плачі, він не звик, що хтось приділяє йому багато уваги.
Син не раз забігає на мою кухню на другому поверсі і каже: “Ма, дай щось домашнього поїсти, а то вже ті пельмені не йдуть”. Ну хіба це нормально? Те саме робить і її старший син Ростислав. Він дуже прив’язався до мене, адже я і нагодую, і почитаю з ним, і приголублю…
Ніколи не думала, що мій син приведе в будинок таке ледащо. Робота в саду чи городі її не цікавить. Каже, все що потрібно, вона на ринку купить, чи в супермаркеті. Інна ніколи не прибирає загальні приміщення в будинку, якими вони користуються.
Я знаю, що більшість із вас, скажуть мені, що я засовую ніс там, де не потрібно. Але я не можу втриматися. Мене життя до такого не готувало.
Поки я не жаліюся на Інну синові, але бачу, що моє терпіння скоро лусне, і страшно подумати, що буде далі.
Як ви вважаєте, чи правильною є поведінка моєї невістки? Може це я якась не така, з застарілими методами виховання?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
