fbpx
життєві історії
Як тільки Юля поїхала за третьою дитинкою, на телефон почали надходити повідомлення з дивним змістом. Я ще здивувалася, і думала, чому невістка не зателефонує, і не скаже прямо. А взагалі, краще було все це сказати мені прямо в очі, коли була ще дома. Я відкрила ці повідомлення, і хотіла показати сину, та виявилось, він в курсі. – Мам, так буде для всіх краще. Ти ж розумієш, всі ми в квартирі не помістимось

Як тільки Юля поїхала за третьою дитинкою, на телефон почали надходити повідомлення з дивним змістом. Я ще здивувалася, і думала, чому невістка не зателефонує, і не скаже прямо. А взагалі, краще було все це сказати мені прямо в очі, коли була ще дома. Я відкрила ці повідомлення, і хотіла показати сину, та виявилось, він в курсі. – Мам, так буде для всіх краще. Ти ж розумієш, всі ми в квартирі не помістимось.

Хочу розповісти вам про те, як мої діти збираються виселити мене зі своєї квартири в пансіонат для людей похилого віку. Раджу всім сорокалітнім прочитати та подумати. Таке може статися з кожним.

Невелика передісторія.

Мій син Юрій уже вісім років одружений. Дружина його була розумною, красивою, чудовою (мені тоді так здавалося), я так раділа їхньому союзу. Але, як виявилося, даремно. Дівчина і справді була розумна, але тільки для самої себе. До того ж невістка була неймовірно хитра.

Вони виховують двох дітей, і ось-ось з’явиться третя дитина. У квартирі стане тісно, ​​і я там явно зайва.

Звісно, ​​у звичайній квартирі не так багато місця. Але в ній я виростила свого сина та прожила все життя. А у них зарплати такі, що вони не те що купити, навіть винайняти окреме житло не в змозі. А я вже давно на пенсії, також не можу переїхати.

Я стала зайвою після того, як з’явилася друга дитина. Не одразу, а коли Тимурчик підріс. Спочатку їм подобалося, що я сиджу з ним ночами, заколисую, готую вночі кашу. А тепер я зайва.

Тимур став більш самостійним, і Юля відразу ж почала чоловіка налаштовувати, що я вже не справляюся з дітьми, що мені потрібна тиша і спокій, а найкраще мені буде саме в будинку для літніх людей.

– У нас зовсім немає місця, а скоро на світ з’явиться третя дитина. Тамара Іванівна накульгує, а доглядати її і дитину буде дуже складно. Зате в будинку для людей похилого віку за нею буде постійний догляд, ніякого шуму від дітей, а нам було б простіше впоратися з дітьми.

Ось тільки я не потребую, щоб за мною стежили і доглядали. Я в змозі з усім впоратися самостійно, ще й допомагаю їм. Але Юля вирішила стати повноправною господаркою в нашій квартирі (цікаво, як вона сама впорається з двома малюками та новонародженим одночасно).

Юра спочатку не погоджувався з дружиною, але через кілька місяців регулярного “наштовхування” він ніби сам придумав мене переселити.

Найгірше те, що я про таке їхнє рішення не підозрювала до останнього. Юля посміхалася мені і поводилася привітно. Але вразило те, як вони вирішили мені про це повідомити.

Невістка поїхала в клініку, а звідти почала надсилати мені повідомлення.

– Ви ж розумієте, ми з трьома дітьми не помістимось в квартирі. Добре б було, якби ви за власним бажання покинули цю квартиру. Там вам буде краще!, – і все в тому роді.

І навіщо ці смс-ки? Адже можна зателефонувати? Юра просто мовчки ходив по квартирі.

Відкрила повідомлення Юлі, хотіла синові показати. Але з’ясувалося, що він знає про все. Що ж… Хоч із вами поділюся. Мене таке нахабство здивувало. З моєї ж квартири мене діти виганяють!

Порадьте, що мені тепер робити? Мовчки погодитися і поїхати в будинок для людей похилого віку або відмовитися і жити у себе вдома? Сумніваюсь, що вони дадуть мені спокійно жити у квартирі.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!