Як тільки за Антоном закрились двері, в офісі почався “балаган”. – Даремно він так вчинив! Ну трохи б з дружиною “паски підтягли”, нічого б їм не сталося. А взагалі, чого дружина має дома відлежуватися з дитиною? Нехай також йде і гроші заробляє. Дитину можна на бабусь-дідусів залишити, вони тільки раді будуть. – Андрію, подивилася б я на тебе, якщо ти б з дружиною і крихітною дитиною на орендованій квартирі жив!
У нашому відділі працювало десять чоловік. З сьогоднішнього дня – дев’ять. Звільнився Антон, один з найактивніших менеджерів з продажу, який приносив фірмі хороші дивіденди умінням укладати договори з клієнтами і знаходити нестандартні рішення.
Саме завдяки договорам його зарплата була дуже пристойною, тому що більше ніж наполовину складалася з премії за ці самі договори.
І ось – “геніальне” рішення нашого генерального директора. Премії співробітникам скасовуються, і всі переходять на один оклад.
Антон постарався переконати директора, що це несправедливо, але, як у тій притчі – або ти виходиш з кабінету начальника з його думкою, або пишеш заяву про звільнення. Антон вибрав останній варіант, знаючи, що досить швидко знайде собі роботу.
Так і сталося. Поки минали два тижні відпрацювання (директор уперся, і не захотів відпустити Антона відразу), знайшлася нова робота, і, звільняючись, наш співробітник поділився з нами цією новиною:
– Завтра вже виходжу до наших конкурентів, зарплатою не образили, обіцяли ще додати після випробувального терміну.
Коли Антон, попрощавшись, закрив двері, серед нас почалося обговорення його вчинку. Всі схвалили те, що не пішов на поводу у директора і знайшов прийнятний для себе варіант. Проти Антона був тільки його вічний опонент в суперечках – Андрій:
– Якби не його дружина, Антон би працював і працював. Ну зменшилася трохи зарплата, зараз скрізь не дуже добре платять, але ж стільки років пропрацював, все знав, а там може і випробувальний місяць не протриматися.
Я заперечила:
– У нього зарплата на третину зменшилася, хіба це нормально?
– І у мене зменшилася, трохи підтягнемо паски, що робити?
– Була б у тебе дитина, і квартира в оренду, подивилася б я на твій “пасок”. Живеш з татом і мамою, працюєте з дружиною, грошей і вистачає.
– Так нехай його дружина теж йде працювати!
– Дитині ще й пів року немає, ти ж знаєш!
– Дитина – не причина, щоб дружина вдома сиділа!
– А що ж йому, самому вдома сидіти?
– Дідусі-бабусі є, із задоволенням коляску покатають!
– А годувати, теж дідусь чи бабуся буде?
– Ну придумали б що-небудь, дитяча кашка, або щось в цьому роді…
– Ось Антон і придумав – знайшов нову роботу.
– Ну не мудрий він чоловік, дружина вдома з дитиною грається, а він оре, від зорі до зорі. Вигнав би її на роботу!
– А ти свою коли виженеш, якщо дитина у вас з’явиться?
– Через два, максимум три місяці після виписки, ми з нею про це вже говорили, не в захваті, але погодилася, що потрібно копійку в сім’ю заробляти. Я ж не можу бути главою бюро добрих послуг!
– Тобто, чоловік, який заробляє для своєї дружини, по-твоєму, робить дружині велику послугу!
– Звісно! А то, всі за рівноправність, а як до справи підходить – чоловік повинен гроші носити!
Продовжувати суперечка було абсолютно безглуздо, у всіх відкрилися очі на сутність нашого колеги, готового пожертвувати власною дитиною заради того, щоб дружина вийшла на роботу через пару місяців після виписки. Було неприємно, і ставлення до Андрія у всіх, після цього діалогу змінилося не в кращий бік, на що він, правда, зовсім не звертає уваги. На жаль…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
