fbpx
життєві історії
Як це назвати – не знаю. Два роки тому моя 68-річна теща сама виявила бажання переїхати до нас. Ми продаємо свою і її старі двушки. Купуємо дорослому сину однушку новеньку, беремо кредит, додаємо гроші, що залишилися від продажу і купуємо собі трикімнатну. У тещі пенсія 17 тисяч, вона обіцяла допомагати з кредитом. Знаходить діда-друга, з ним подорожує, грошей нам не дає

От чесно, як це назвати так, щоб використати лише нормативну лексику – не знаю, бо на думці і на язиці зовсім інше. Зараз зрозумієте, чому.

Два роки тому моя 68-річна теща Тамара Миколаївна сама виявила бажання переїхати до нас. Вона давно вдова, самій важко стало і самотньо. Ну добре, ми погодилися. Діти у нас вже дорослі, дочка заміж вийшла і виїхала в Німеччину, а син закінчує університет.

Ми продаємо свою і тещину старі квартири-двушки. З виручених грошей купуємо дорослому сину однушку новеньку, бо він давно вже живе окремо, знімав квартиру, а так ми його забезпечили власною житловою прощею, як і годиться, тепер він у нас молодик, який може до себе дружину привести.

Далі ми з дружиною беремо кредит, оформляємо його на мене, додаємо гроші, що залишилися від продажу тих квартир і купуємо собі простору трикімнатну квартиру з огляду на майбутніх гостей дітей-онуків. І, само собою, Тамарі Миколаївні – своя окрема затишна кімната, облаштована за всіма її потребами, з власним телевізором і все таке інше.

Розмова від початку була яка? У тещі пенсія 17 тисяч, бо вона багато років обіймала посаду високої чиновниці. І Тамара Миколаївна обіцяла допомагати нам з кредитом, щомісяця надаючи таку-то суму.

У результаті – дуля. Знаходить теща собі діда-друга, знайомляться у якомусь парку. Разом не живуть, але прямо друзі-друзі! З ним подорожує, грошей нам не дає. Де вони вже тільки не були за рік дружби! І хоч кордони закриті, вони умудрилися: Туреччина, Єгипет, по Україні – Карпати, Чорне, Азовське море…

Одним словом, слів у мене немає. І попробуй що скажи! Дружина маму підтримує і захищає, каже: мама заслужила, що вона в житті бачила? Вона ж дає трохи на комунальні, а їсть вона окремо, наше не бере, у неї навіть своя поличка в холодильнику.

А ми ж с тобою ще молоді, говорить жінка, працюємо, справимося з тим кредитом, квартира все одно наша, а не мамина.

Ага, будемо ми його до скону погашати, і нам точно вже ніяких Туреччин не бачити. Як вам така ситуація?..

Микола К.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook