fbpx
життєві історії
Як, ти до своїх 22 не навчилася вареники ліпити? Ти жінка, і в першу чергу повинна зробити так, щоб мій син завжди був біля тебе ситий, – говорила мені з першого дня свекруха. Але ж хто мене мав навчити? Батьків своїх я ніколи не бачила. Все дитинство я провела в дитячому будинку

Як, ти до своїх 22 не навчилася вареники ліпити? Ти жінка, і в першу чергу повинна зробити так, щоб мій син завжди був біля тебе ситий, – говорила мені з першого дня свекруха. Але ж хто мене мав навчити? Батьків своїх я ніколи не бачила. Все дитинство я провела в дитячому будинку.

Мама Богдана була великою господинею. Але саме через таку “любов” її чоловік і покинув.

А Богдана все влаштовувало. Мама не просила його нічого робити вдома, не змушувала виконувати домашню роботу. А от із батьком інша історія. Вона дбала про сина, доглядала його, виконувала всі побажання. Тільки хлопчик підріс і покохав одну жінку.

Ірина виховувалася в дитячому будинку. І нічого робити не вміла.

А свекруха замість того, щоб навчити невістку всьому, зачіпала її з будь-якого приводу. І сина дорікала, що Ірина його нічого робити не вміє. Висловлювала йому претензії. Причіплялася.

В результаті Ірина не витримала такого життя та втекла. Богдан не наважився йти за нею. Хоча почуття у його душі були. Просто йому подобалося його затишне життя у звичній обстановці. Тож вирішувати дорослі питання не захотів. Важко це все.

Тільки його дружина Ірина все це важко переживала. Адже в неї не було нікого з рідних, та й чоловік повівся не гарно.

Дівчинка вистояла. Прийшли на допомогу подруги із дитячого будинку. І ліжко-місце організували, і на роботу влаштували. Одним словом, вона вистояла.

Через кілька років у Ірини справи налагодилися і пішли вгору. Вона здобула хорошу посаду, навіть на квартиру зуміла заробити. І познайомилася з чудовим хлопцем. І йому було байдуже на те, як вона готує і чи ліпить вона вареники. Якось, коли Ірина та її чоловік вийшли на вечірню прогулянку, серед перехожих жінка побачила бабусю, яка просила милостиню, і це була її колишня свекруха.

Я хотіла пройти, тільки щось мене зупинило… Вже в ресторані, коли свекруха жадібно поїдала придбаний для неї омлет, поділилася з колишньою невісткою, як склалося її життя після відходу Іринки. Богдан невпинно винив маму у тому, що Ірина пішла, та розпаді його сім’ї. Він пішов на згубний шлях, вигнали його з роботи. А потім почав чіплятися до мами. Він забирав її скромну пенсію і теж швидко “просіював”. Суперечити вона не сміла…

Так що колись горда жінка стала біднячкою, і щоб щось поїсти, їй доводилось просити у перехожих. Хоч Ірина і була скривджена на свою колишню свекруху, але не захотіла залишати її в такому стані. На якийсь час дала притулок, потім влаштувала в пристойний будинок для людей похилого віку. Звичайно, довелося залучити зв’язки.

А Богдан у результаті зовсім занепав. Через “посиденьки” з друзями, спалахнула його квартира…, а куди він сам подався — не зрозуміло. Мати його сидить зараз біля свого віконця в кімнатці і винить себе в тому, що так некрасиво вчинила з невісткою. Адже все могло б бути інакше, якби не її причіпки… Щоб було їм добре, цим вареникам!

Фото ілюстративне