Як я хотіла побачити тої Франції, начитавшись отих всіх Дюма і про Анжеліку ще в молодості! І от в 56 років, не по своїй волі, я сюди потрапила зі свого рідного Харкова.
Я овдовіла в березні, було така одиноко, хоч вий, адже діток ми з чоловіком не народили. Тому і поїхала до подруги, яка давно звала. І от поруч ці палаци і Ейфелева вежа, а мене все розчарувало страшенно, все це життя у столиці королів.
Почалися мої розчарування одразу після приїзду з багатогодинної паперової тяганини з документами. Це для Франції. виявилося, як традиція. Ну на приклад, вид на проживання тут можуть оформлювати протягом півроку, а відкривати рахунок у банку протягом тижня. На відвідувача, який бажає отримати якусь довідку в державній установі, чекають тааакі черги!
Я сама колишній держслужбовець, тому мене надзвичайно дратує повільна робота всіх установ. Для того, щоб відкрити або закрити рахунок у банку, можуть стати у нагоді навіть ті довідки, про які раніше не згадували! Але зробити їх все одно треба буде. І за часом це може тривати близько тижня. Банківська карта прийде лише через два тижні після відкриття рахунку. Це у кращому випадку.
Вихідний для більшості закладів – святе діло, а у будні вони о 17:00 вже закриваються. Потрібно добре продумати що, як і коли тобі треба зробити, щоб все встигнути і нічого не проґавити.
Подруга підтвердила: ні сантехніки, ні електрики за першим покликом не приїдуть. Доведеться чекати кілька днів як мінімум.
Плата навіть за крихітні квартири у Франції обчислюється сотнями євро. Пояснюють вони це тим, що колись на цій вулиці жив якийсь видатний французький політик, актор чи співак. Ось і всі аргументи. А мені що до того?
Більше того, найчастіше здаються в оренду квартири без меблів і будь-якої техніки, а ріелтори вимагають ще й наявність француза-поручителя – для підстрахування у разі форс-мажору.
Трохи кращі справи можуть піти у студентів місцевих університетів, адже їм надається спеціальне житло. Студентські резиденції мають різну вартість та умови. Кожен має право вибрати те, що йому по кишені. Як варіант, винаймати квартиру разом з друзями або одногрупниками. Але ж я не студентка!
Соцзахист тут гідний, треба справедливо відзначити. Французькі податки – одні з найвищих у світі. Але за їх рахунок Франція найбільше в Європі витрачає на медицину. Поширені тут тривалі оплачувані відпустки, лікарняні, є різноманітні соціальні допомоги. І все це береться із податків.
Крім суворих правил та певних мінусів, з якими я тут зустрілася, є й плюси. Франція – міжнародна країна, томутут досить швидко можна звикнути і інтегруватися.
Я здивувалася, що французи, у яких репутація великих модників, самі одягаються в той одяг, який комфортний і зручний. Це саме стосується і макіяжу для дівчат. Носять дорогі бренди хіба що заможні парижани.
Просто я вже не молода, а правила французького життя ну дуже відрізнятись від наших, але, можливо, саме в цьому є певний французький шарм для молоді.
Наступного тижня я повертаюся в Харков. Небезпечно, але там все рідне, кохане! Як то кажуть, не спробуєш – не впізнаєш, тому я рада, що пожила в Парижі.
Франція неймовірно красива країна, це правда, але я переконалася, що права була моя бабуся – “де вродився, там і згодився”.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
