Так вже вийшло, що обидві наші бабусі живуть далеко від нас. До того ж одна не може залишати надовго господарство, а в іншої великі проблеми зі здоров’ям – на допомогу розраховувати не доводиться.
Обох бабусь мучить совість, але ми, як можемо, переконуємо їх у тому, що вони ні в чому не винні.
Коли ми стали планувати дитину, то розуміли, що розраховувати доведеться тільки на себе.
Оскільки ініціатором ідеї стати батьками був я, то звичайно ж обіцяв, що буду максимально допомагати з дитиною.
Ми ходили разом на курси і готувалися разом. Але все пішло не так – дитина потрапила в реанімацію… Але це окрема історія.
Коли, нарешті, через майже два тижні після народження дочки, ми приїхали вже повноцінною сім’єю додому, почалися ті самі безсонні ночі.
Насправді безсонними вони були відносно – це був переривчастий сон. Ми ще в лікарні зрозуміли, що єдина можливість для мами виспатися – це спати разом з дитиною.
Дочка прокидалася посеред ночі – потрібно було міняти підгузки. Оскільки дитина вимотує маму цілодобово, я вирішив, що хоча б вночі вона повинна відпочивати.
Тому обов’язок нічної зміни підгузників я взяв на себе. Лише тільки чув вночі плач малятка, виймав її з-під грудей дружини, роздягав, міняв памперси, одягав, підкладав знову дружині під груди і лягав спати.
Раз, пам’ятаю, був такий сонний, що мало не впустив дочку. Благо, зловив, та й було це вже над ліжком.
В результаті за кількістю годин я начебто спав непогано, але переривчастий сон давав про себе знати. На роботі дуже хотілося спати. Так я, до речі, підсів на ранкову каву.
Дочка росла, часті пробудження змінилися дивними нічними дискусіями, коли малятко прокидалася о третій годині ночі і просто не хотіла засинати.
Заколисуванню вона теж не піддавалася в такі моменти, і я брав її в іншу кімнату, де всіляко розважав, поки вона не починала показувати ознаки сну.
Увечері укладав дочку теж в першу чергу я – дружина мене змінювала, якщо дитина не хотіла засинати на моїх руках.
Бувало, що змінювали один одного по два-три рази, поки дитина нарешті починала солодко сопіти. Сильно гірше спала дочка після відлучення від грудей.
Сон нормалізувався остаточно після настання трирічного віку. Але укладаю спати раніше я. Мені часто зручно лягати спати разом з донькою, щоб встати з ранку раніше попрацювати.
Якщо є термінові справи ввечері, прошу дружину укласти.
Так вийшло, що доля звела мене одним хлопцем, у якого народилася дочка приблизно в той же час, що і у мене. Була загальна тема для розмови.
В одній з розмов мій новий знайомий весело розповів, що спить зараз в іншій кімнаті. Тому що інакше, мовляв, неможливо виспатися: дочка кричить, дружина їй підгузники міняє, потім годує.
– Серйозно? – поцікавився я. – А дружина висипається?
– Ні, – трохи знітився він, – але мені ж треба на роботу.
– А вона по-твоєму не працює, коли цілий день носить на руках малу вдома, на вулиці, в магазині?
– Ну, це зовсім інше…
Я тільки махнув рукою.
Тільки й уявив, скільки потім претензій у нього до дружини буде. А на нього, чоловіка свого, як вона дивитиметься, якщо залишив її один на один з проблемами? Ця дитина тільки її чи що?
Чоловіки, не треба так.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
