fbpx

Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що я вирішила йому про це сказати. Але тут з’ясувалися такі деталі, що й на голову не тягнеш! Ось наприклад, світло у квартирі. Я не знала, де він цього набрався. Можливо, прочитав в Інтернеті чи друзі підказали, а чи й мама – не виключено

Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати!

Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що я вирішила йому про це сказати. Але тут з’ясувалися такі деталі, що й на голову не тягнеш!

ДЛя мене найгірша якість у чоловіках завжди була саме дріб’язковість. Перш ніж вийти заміж, я і не знала, що таке взагалі може бути. У мене були стосунки і раніше, певний досвід є. Було всяке: грубіяни, ледарі, прихильники оковитої.

Жадібні теж були і я вас запевняю, що це зовсім інше. Але сама дрібязковість, як у мого Матвія – це отак потихеньку вишкрябати мозок чайною ложечкою через кожну дрібницю. Але я люблю чоловіка, просто треба опрацювати з ним цей момент. Так, принаймні, я думала донедавна.

Ще до нашого з Матвієм весілля я помітила собі одну цікаву річ. справа в тому, що цукерково-букетний період завжди схожий – ці метелики в животі, максимум уваги одне до одного, романтичні побачення і таке інше. А ось що далі – це вже дуже індивідуально.

Тому коли ми почали зустрічатися з Матвієм, я навмисне довго не хотіла заводити з ним розмову про весілля і спільне життя. Ми довго гуляли, проводили разом час. Потім з’їхалися і жили у цивільному шлюбі. Я розумію дівчат, які дістають своїх хлопців щодо обручки, весілля та взагалі заміжжя. Але їхня мета проста, вийти заміж. У мене ж було інше бажання: пізнати людину в побуті, і лише потім думати про щось серйозне.

Півтора року ми з коханим прожили душа в душу, я почала думати про шлюб. Звісно, ідеальним Матвія назвати було важко. Як і будь-який чоловік він іноді міг розкидати речі по всій квартирі. Не прибирав за собою посуд, хоча це питання швидко вирішувалося, якщо йому нагадати. І ще різне, всілякі дрібниці.

Але в іншому мій хлопець влаштовував мене на всі 100%. Хто ж знав, що саме після весілля він перетвориться на якусь пародію на управдома. З уїдливими зауваженнями та «зорким» оком?

Ось наприклад, світло у квартирі. Я не знала, де він цього набрався. Можливо, прочитав в Інтернеті чи друзі підказали, а чи й мама – не виключено. Але хтось там підрахував, що люди витрачають дуже багато електроенергії, якщо не вимикають світло на кухні або в кімнаті, якою ти зараз не користуєшся.

А я така людина, яка часто забуває про ці лампочки. І через таку дрібницю у нас почали траплятися конфлікти, уявляєте? Я навіть і не думала, що так буває. Вирішила провести свою перевірку: попросила, навіть зажадала грошей на нову сукню. Відразу ж скинув на картку, скільки потрібно. Отже, проблема над коштами. Але як же так?

Або ще, ось. Купили ми, отже, продукти, відсвяткувати Новий рік. Приготували всякого різного, багато м’яса, морепродуктів, зелених салатиків тощо. А я після приготування часто буваю дуже голодною. Ну і є в мене звичка: спочатку нагріти собі всього й більше, потім з’їсти якусь частину. А решту вже не можу, не влазить. Доводиться викидати, а що робити?

Я теж виділяю якісь гроші в наш сімейний бюджет. То чому б і ні? А Матвія це просто дратує і злить, він викидати їжу терпіти не може. Хоча ж завжди бувають відходи, це життя. Не будеш же ти крихти збирати, справді. Знову у нас суперечка.

Словом, одного разу я зрозуміла, що нам треба сходити до сімейного психолога. Мені дістався безкоштовний прийом від подруги, бо вони з її молодим чоловіком не мали можливості від прийти. Після досить довгих умовлянь Матвій погодився.

Нас прийняла мила жінка, яка терпляче вислухала мій спіч про дріб’язковість чоловіка. Вона відразу ж зрозуміла в чому проблема і почала розпитувати Матвія про його дитинство, стосунки з батьками та інші різні цікаві речі.

Виявилось, що вона влучила у саму точку. У дитинстві родина Матвія жила бідно і заощаджувати доводилося постійно. Ось у нього і виробилася звичка, коли завжди і скрізь треба бути занадто ощадливим. Чи сумно це? Не те слово. Але нічого. Нам пообіцяли, що цю перешкоду в житті можна опрацювати і все буде гаразд.

Сеанс на одному тільки цьому моменті не закінчився. Якось так вийшло, що мій чоловік зізнався, що дуже любить свою маму. Тож у ті дні, коли він до неї ходить сам, він завжди купує їй якісь подарунки. І це не тортик чи букет квітів. Наприклад, минулого місяця він купив їй дуже недешеву мультиварку. А раніше був великий срібний браслет. Взуття ще якесь.

Він робив це потай, боявся що я розсерджуся. Але тепер, коли він бачить, що я людина не корислива, ніяких таємниць від мене вона зберігати більше не збирається.

Виявилося, що якусь частину зарплати він щомісяця віддає на своїй матусі. З одного боку, у нас роздільний бюджет. Є спільні витрати, на кшталт квартири та продуктів. А є те, що ти витрачаєш особисто на себе, це зрозуміло.

Але, сподіваюся, жінки мене зрозуміють, кожен чоловік просто зобов’язаний робити своїй жінці різного роду сюрпризи та приємні покупки. Просто так, щоб наш непостійний настрій був частіше зі знаком «плюс», ніж зі знаком «мінус». А для цього потрібні гроші.

Я не ревную Матвія до мами, зрозумійте мене правильно. Вона гарна жінка, до неї претензій взагалі немає жодних. Після нашого походу до психолога я взагалі не чула на свою адресу жодних нарікань, хоч пару разів і залишала світло у ванній, навмисно. Але ні, як бабця пошептала. Жодних проблем, тиша.

А ось у мене самої виникли деякі запитання. А скільки цього місяця ти витратив на маму? Коли наступного разу до неї йдеш? Наступного тижня ми йдемо шопитися, ти пам’ятаєш? Тобто, тепер я почуваюся трохи скуповатою.

чесно кажучи, мене дратує те, що я так довго не знала про витрати свого чоловіка. І більше того, вони ще й продовжуються! А я не знаю як це зупинити. Треба терміново щось вигадувати, поки це не оволоділо всіма моїми думками. До спеціаліста я йти не збираюся. Із подружками теж не поговориш – соромно.

Ось і доводиться писати сюди. Може хтось щось порадить. Смішна ситуація, але вирішити її потрібно обов’язково. І що швидше – то краще. Допоможіть, будь ласка, слушними порадами!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page