fbpx
життєві історії
Як же без улюбленої зовиці, що живе в квартирі, яку батьки їй виділили і платять за неї комуналку. А від неї – вадячності ніякої, ще йсцени влаштовує, мовляв, їй нічого не дають. І для них вона – найкраща дочка в світі. Купили ми недавно машину в кредит, на перший внесок подарували гроші мої батьки, на що у відповідь свекруха образилася і сказала, що краще б квартиру купили. Мій Сергій бігає і говорить: «Мамо, заспокойся!»

Крик душі. Вже не знаю, куди подітися від родичів чоловіка.

Все життя я мріяла про хорошого чоловіка і сім’ю, яка б мене прийняла. Але збулося тільки перше.

Чоловік Сергій хороший, завжди допоможе, не відмовить. А ось його батьки – це просто щось з чимось. Почалося все з того, що свекруха почала ревнувати свого сина до мене. Звикла, що він завжди поруч з нею. І завжди її привезе, відвезе, грошей дасть.  Я думала, одружимося, і вона відстане від нас. Але я помилялася!

Почалося просто щось нестерпне, дзвінки по тисячу разів на день: «Ось ви не приїжджаєте, твоя дружина нас не любить і не поважає». Хоча їздимо до них щотижня! І на тижні буває, що просто бачимося 2-3 рази. Але звичайно, як же без улюбленої зовиці, що живе в квартирі, яку батьки їй виділили і платять за неї комуналку.

А від неї – вадячності ніякої, ще йсцени влаштовує, мовляв, їй нічого не дають. І для них вона – найкраща дочка в світі. Щоб б ми не зробили, ми завжди не такі. Особливо чоловік.

Купили ми недавно машину в кредит, на перший внесок подарували гроші мої батьки, на що у відповідь свекруха образилася і сказала, краще б квартиру купили. Мене просто бомбило там! Тобто мої батьки, на їхню думку, багаті люди, які на перший внесок квартири дадуть півмільйона!

Машину купили, оскільки для нас це необхідність. Так ні, щоб сказати, що ми молодці. Ми у батьків чоловіка ні копійки ніколи не просили. І кожного разу – цей цирк: свекруха ображається, йде. Мій Сергій бігає і говорить: «Мамо, заспокойся!». Та каже: «Ви мене не любите» і починає плакати. Дитячий садок, одним словом.

Як я втомилася від цього! Адже вони руйнують наш шлюб. Чоловік нічого не бачить і говорить, що вони хороші і найкращі. Але при цьому нам вони ні в чому, не допомагають, все дають мої батьки. Як можна не допомагати своїм дітям, я не розумію.

Мої батьки, хоч якби їм скрутно самим не було, завжди готові нам допомогти, як матеріально, так і морально.

З чоловіком я розлучатися не хочу, адже люблю Сергія. Та й нерозумно через його сім’ю і родичів розлучатися. Але ченсно,просто я не знаю, що мені робити? переїхати від них подалі немає зараз можливості, та Сергій і не схоче.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page