Як же свекруха радіє нашому розлученню! Вона домогласмя свого. Свекруха моя – суддя у відставці. Дуже владна, гордовита, злопам’ятна і авторитарна жінка. Вона сама в розлученні, і всі наші роки спільного життя з її сином робила все, щоб розлучити і нас. Нехай тепер тішиться!
Свекруха моя – суддя у відставці. Дуже владна, гордовита, злопам’ятна і авторитарна жінка. В розлученні.
Має двох дітей, старшу дочку і сина, мого чоловіка. Подробиць її відносин з чоловіком не знаю. Знаю одну історію.
Коли вона чекала мого чоловіком, її чоловік їй зраджував. Вона це знала, видно, ніхто цього і не приховував.
Як вона пробачила зраду, я не знаю. Як вони жили після зради, теж не знаю. Знаю, що розійшлися вони, коли моєму чоловікові було 7 років. Це сталося 25 років тому.
Думаю, важливо також згадати, що вона досі проти спілкування своїх дітей з їхнім рідним батьком. І її діти приховують від неї зустрічі з ним навіть зараз, у дорослому віці. Мене це, якщо чесно, дуже дивувало.
Коли ми з чоловіком бували у свекра, я помічала одну стандартну закономірність – свекор не називає її по імені, тільки – суддя. Минуло 25 років, а він досі весь кипить, коли мова заходить про неї, його колишню дружину. Чому – не знаю, ніколи не випитувала.
Коли я познайомилася зі свекрухою, вона мені здалася привітною жінкою. Але зараз я вже знаю, що мені це тільки здалося.
Якось ми прийшли до неї в гості, вони довго розмовляли на кухні про щось, я сиділа в кімнаті і дивилася телевізор. Коли ми зібралися додому, мій чоловік (тоді ще не чоловік, а наречений) обійняв нас обох і виголосив таку фразу: «Я вас обох дуже сильно люблю, давайте жити дружно».
Тоді я цю фразу пропустила повз вуха, не сконцентрувала на ній увагу. Але, як зараз розумію, вона вже тоді висловлювала своє невдоволення щодо мене, я їй не сподобалася з першого погляду.
Справа в тому, що я вже була заміжня, та дітей від першого шюбу не мала, а до того ж – старшою за її сина на 4 роки. У подальшому з нею спілкуванні від неї часто прослизала фраза: «Ну ти старша за нього, повинна бути мудріша, і, тим більше, була заміжня». Після кожної з ним сварки я чула від неї цю фразу.
Коли я чекала нашу першу доньку, я потрапила в лікарню на збереження. Я ще не сказала, що мій чоловік зловживає випивкою. Не пізно, бо на ранок за кермо сідає, але кожен день по буднях чотири пляшки пива, а у вихідні доза збільшується і змішується з більш міцним напоєм.
Та от, поки я лежала на збереженні, мій чоловік часу дарма не втрачав і розважався в нічних клубах. Якось приходить до мене в лікарню свекруха і каже:
«Я купила краплі, щоб він на спиртне дивитися не міг, підливаю їх в воду йому. Вийдеш з лікарні, я дам тобі, будемо на пару підливати». Я навідріз відмовилася.
Запитала її, чи не боїться вона, що з ним може щось трапитися через поєднання крапель і міцного, на що отримала дикою відповідь: «Я мати, маю право».
Пізніше вона попросила її не видавати, що я і зробила.
Після цих крапель рази три у нього були якісь напади. Я наполягала на тому, щоб вона припинила їх підливати, але вона твердила своє – ту фразу. І тільки після того, як в один з таких нападів йому довелося викликати швидку допомогу, вона зрозуміла, що краще не жартувати і вирішила зупинитися. До того моменту чоловік почав здогадуватися, що його хтось чимось підпоює. Але чомусь думав саме на мене.
Я намагалася його навести на думку, що це мати, але він вперто не хотів розуміти мої натяки і продовжував думати на мене. Прямо сказати я не могла. Адже я їй пообіцяла.
У нас з чоловіком троє дітей. З дітьми вона ніколи не допомагала. Приходила до них раз у 3-4 місяці. Коли ми з чоловіком сварилися, вона не з’являлася взагалі.
Один раз ми навітьрозходилися на 10 місяців, так вона жодного разу навіть не дзвонила, не поцікавилася. як онуки. Зате коли ми мирилися, вона одразу з’являлася з виправданнями: мовляв, справи, ніколи було…
На початку, коли вона ще «м’яко стелила», я бувало, скаржилася на поведінку чоловіка, про що зараз дуже шкодую, вона постійно говорила мені,, що я старша, була одружена, і додавала: «Я тобі завжди говорила, це твій найважча дитина».
Я у відповідь завжди мовчала, тому що мене виховували так, що старшим перечити не можна. Але в останній рік нашого з чоловіком житття я вже почала відповідати. Коли вона в черговий раз сказала мені, що чоловік – моя найважча дитина, і щоб я виховувала його, я їй відповіла:
«Він ваша дитина, а не моя, я виходила заміж за чоловіка, а не всиновлювала його, і виховувати треба було, коли він поперек лавки лежав».
Відтоді дуже багато в наших з нею стосунках змінилося. Хочу відзначити, що незважаючи на напругу, яка була між нами, я завжди з повагою зустрічала її у нас вдома.
Як я вже говорила, був у нас з чоловіком момент, що ми розходилися на 10 місяців. У той період він завів роман з колишньою дівчиною, з якою з’являвся у матері вдома неодноразово. Але розповідь не про це.
Одного разу на якомусь сімейному святі, між мною, моєю мамою та свекрухою зайшла розмова за той роман мого чоловіка. Вона його виправдовувала, мовляв, нічого не було, не бачила, не знаю. І коли аргументів його виправдовувати вже не залишалося, вона сказала страшні слова:
«Клянуся здоров’ям онука, нікого не бачила й не шанувала у себе вдома».
Бабуся! Здоров’ям онука! Притому, що вона свідомо брехала. Я досі не розумію, як так можна? До слова, старший онук має серйозні проблеми зі здоров’ям.
Я розповідаю лише якісь окремі історії про свекруху, але з них складається весь образ і нутро цієї людини.
Раніше чоловік забороняв мені про щось з наших з ним відносин розповідати його матері. Сам з нею нічим не ділився. Я ж по дурості своїй ділилася, сподівалася на її вплив, допомогу. Але в якийсь момент стався збій системи і він почав їй доповідати кожен наш крок!
Вона йому дзижчала на вуха про мене. Розповідати про себе не буду, однією фразою опишу – зразкова дружина. Самі розумієте, коли постійно підкреслюють твої негативні сторони, намагаються у всьому зробити акцент не на хорошому, а на поганому, то волею-неволею почнеш дивитися крізь призму упередженості, автоматом будеш бачити у всьому погане.
У свекрухи кілька квартир, машина, гараж. Дочці 40 років, живе з сином (в розвалі її сім’ї свекруха теж взяла участь) в квартирі, яку купила їй мати, але на неї так і не оформила. Маніпулює за допомогою квартири дочкою. Відносини між дочкою і матір’ю – крізь зуби, і то вимушені, через онука.
Моєму чоловікові вона квартиру купила поруч з собою, в одному тамбурі. Квартира так само оформлена на неї. Коли ми жили у мене, вона вимагала з нього оплати комунальних послуг за цю квартиру, хоча сама нею користувалася і здавати її не дозволяла. Мене це виводило з себе, але я мовчала. До слова, за квартиру, в якій ми жили (вона належала мені) він ні разу не платив, хоча і жив уній, на що свекруха завжди говорила: «Він же тут навіть не прописаний». Цю ж фразу говорила, коли я скаржилася, що він не бере участі в ремонтах і спільних покупках в квартиру.
Свекруха постійно всіх шантажує заповітом, мовляв, перероблю. Хоча я взагалі не розумію, навіщо воно їй: двоє дітей, все має бути порівну. Завідомо розпалює вогонь між братом і сестрою. Вони і так один одного відкрито не переносять, а тут ще й заповіт.
Коли ми з чоловіком не жили в останній раз (у нас вже було троє дітей), я побачила у чоловіка в телефоні смс від неї: «Жінок буде багато, а мати одна». І це під час наявності дружини (про розлучення мова зайшла набагато пізніше) і трьох дітей! Тут без моїх коментарів взагалі.
Ще один момент. У свекрухи дві хати. Там ніхто не живе. Одна знаходиться за 80 км від міста, інша за 300.
Дочка туди не їздить взагалі. Син – іноді за наказом матері. Ніякого врожаю за всі сім років нашого спільного життя я не бачила з тих городів. Але вона із завидною постійністю його туди тягнула. І їй все одно було, якщо немовля у нас в даний період життя. Їй все одно було, що я незадоволена.
При цьому вона купила джип спеціально, щоб їздити в ці села до своїх хат (по місту вона машиною не користується, весь інший час і зиму машина стоїть в гаражі) і, якщо син їй відмовляє їхати з нею, вона наймає водія і їде туди, незрозуміло навіщо.
Зараз ми з чоловіком знаходимося в стадії шлюборозлучного процесу. Поки що свекруха навіть жодного разу не подзвонила, не поговорила на цю тему зі мною. Навіть на День народження внучки не прийшла. Ось як боїться злякати цю радісну для неї подію! Але мені і краще. Я не хочу, щоб мої діти з нею спілкувалися. Окрім лиха і неприємностей, вона нічого не несе з собою. А я своїм донькам прищеплюю любов і добро до всього живого. Поради тут вже, напевно, не актуальні. Я просто виговорилася.
Сподіваюся, я ще буду щасливою. Хоч в мене це вдруге невдалий шлюб, але ж у мене є троє чудових діточок!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
