fbpx
життєві історії
Як же я помилялася! Раділа Анна Іванівна своєму щастю: через пів року після нашого весілля вона народила молодшу сестричку Андрієві і тітку моїй доньці! Ну і що в цьому такого незвичайного, скажете ви! Не стара ще жінка, чому б і ні? Так, звичайно, і все б добре, якби не одна обставина

Я і моя свекруха народили дітей майже одночасно, і мені доводиться разом зі своєю дитиною ростити і сестру мого чоловіка!

Наші відносини з моїм тоді ще цивільним чоловіком ми узаконили досить швидко. До пологів мені залишалося п’ять місяців.

Дивлячись на те, як безтурботно веселиться на нашому весіллі моя сорокап’ятирічна свекруха, я дивувалася: “Треба ж, як радіє нашому щастю!”

Як же я помилялася! Раділа-то вона своєму щастю: через пів року після нашого весілля вона народила молодшу сестричку моєму чоловікові і тітку моїй доньці! Ну і що в цьому такого незвичайного, скажете ви! Не стара ще жінка, чому б і ні?

Так, звичайно, і все б добре, якби не одна обставина – нянькою її дитини призначили мене – адже все одно я “сиджу вдома” зі своєю місячної крихтою, а у неї кар’єра, вона стільки років йшла до своєї директорської посади! Їй ніяк не можна зупинитися! Та й чоловік у неї молодий – на 10 років молодший за неї… Треба бути в формі, за собою стежити, і чоловік її буває дуже незадоволений, коли вона мало заробляє.

Так що перші два тижні свекруха моя чесно відпрацювала свій материнський обов’язок, а потім кинула мені на руки своє чадо і – в двомісячне відрядження в Німеччину! Пишіть листи!

До її пологів ми з Андрієм жили в своїй невеликій, але затишній квартирці. Мені досить було труднощів зі своєю дитиною. Все було по повній програмі: і безсонні ночі, і нескінченні годування… І я навіть не могла собі уявити, що це навантаження може подвоїтися!

Анна Іванівна “подбала” про мене і полегшила мою долю – переселила нас в свою квартиру. Місця вистачає, роботи теж… Тепер ми живемо зграєю: моя дитина і мій чоловік і її дитина і її чоловік.

Крім того, що у мене двоє дітей на руках, мені ще доводиться годувати і обпирати їх батьків – адже не могла ж свекруха кинути свого чоловіка напризволяще. Сам ж він собі ні яєчні не підсмажить, ні шкарпетки не випере!

Перспектива її повернення з відрядження мене мало тішить. Маленька дитина в її ритм життя не впишеться: вона дуже багато працює, а коли не працює, то дуже активно відпочиває. У список її захоплень входять гірські лижі, велосипедні прогулянки, дайвінг, подорожі по Світу, спілкування з друзями…

Ці самі подорожі, в які Анна Іванівна регулярно вивозить свого благовірного, вона дозволяє собі 3-4 рази на рік.

Так що побутова частина її життя – догляд за дитиною, прислуговування її чоловікові – залишається мені.

Так чому ж, запитаєте ви, я дозволяю так обходитися з собою? Чому я взяла на себе роль Попелюшки без жодних перспектив на звільнення з цього рабства? Чому я покірно мовчу?

Так головним чином тому, що і мій чоловік набагато молодший за мене – на цілих сім років! Я пишалася цим, хвалилася подругам, яка я крута – такого молодого і красивого маю!

Я і не знала, яку вирила собі яму! Мій молодий і красивий Андрій – в першу чергу нескінченно слухняний, відданий і вдячний син – мрія будь-якої матері! Що мама не накаже – все зробить.

До того ж і матеріально від мами залежить – працює під її керівництвом, а вона його по службі просуває. Він і гадки не допускає, що я можу в чомусь з його мамою не погодитися – адже вона його одна ростила, і раптом така чорна невдячність з його боку – відмовитися сестричку няньчити!

А чому я повинна це робити? Дуже проста відповідь: тому, що я все одно вдома сиджу, до того ж “у нього на шиї”!

Так що у мене два варіанти розвитку подій: або я мовчки тягну свій віз, або мене випроваджують з цього благополучного сімейства в рідне село! І ще питання – чи віддадуть дитину!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – mjakmama24

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook