fbpx

– Яка тобі різниця, ти все одно в будинку сидиш! – обурювалася сестра.  – Я в декреті, а не вдома сиджу. І мені і без твоєї дитини є чим зайнятися, – я вже втомилася відбиватися від її вигадок. – Якщо ти сама не хочеш сидіти зі своєю дитиною, чому так впевнена, що я цього хочу?

– Яка тобі різниця, ти все одно в будинку сидиш! – обурювалася сестра.

– Я в декреті, а не вдома сиджу. І мені і без твоєї дитини є чим зайнятися, – я вже втомилася відбиватися від її вигадок. – Якщо ти сама не хочеш сидіти зі своєю дитиною, чому так впевнена, що я цього хочу?

Влада – молодша сестра Маші, мого чоловіка. Не так давно в її житті сталася знаменна подія – вона стала мамою. Провівши з дитиною пару місяців, Влада несподівано зрозуміла, що сидіти вдома з дитиною – не для неї.

Влада – красива доглянута дівчина. І перетворюватися в декретницю-домогосподарку з коліками, підгузками й каструлями, вона передумала. Була б Влада чоловіком – кинула б дитину з другою половиною і платила аліменти. Але Влада – мало того, що жінка, але ще й мати-одиначка. Кидати дитини на іншого з батьків – не її варіант.

А тут – я, з одного декрету відразу в другій. Або, як кажуть знаючі люди, «сидиш вдома і нічого не робиш». Є різні діти: ті, хто спить всю ніч і ті, хто прокидається 10 раз ніч. Ті, хто добре їсть і ті, кого і ложку супу не вмовив з’їсти. Жінка в декреті, нічого не робила хоча б один день – велика рідкість.

Мене вже й власні діти, м’яко кажучи, дістали. А тут ще й настільки чудове пропозицію:

– Я з братом домовилася, ти будеш сидіти з моєю дочкою. Завтра вранці привезу.

Ні привіт, подзвонила, випалила, відповідь не вислухала, трубку кинула – в цьому вся Влада. Мені завжди було цікаво: чому практично всі сестри чоловіків вважають своїх братів мало не слугами дружин? «Я з братом домовилася», «Він сказав, що ти зробиш», «Я твого думки не питаю, і взагалі не з тобою розмовляю!».

І найцікавіше: «Ця квартира, машина, дача, твої коштовності,все, що є у тебе – куплена моїм братом!». Наче сестри чоловіків – абсолютно окремий вид зовсім не меркантильних жінок, які все спільно нажите в своїх шлюбах оформляють на маму свого чоловіка. Ну, а що? Чоловік адже все купив.

Я пішла до чоловіка. Що це ще за домовленістю за моєю спиною?

– Важко їй одній, на роботу хоче. А дитини з ким залишить? Мама відмовилася – все ще злиться, що Влада від одруженого мужика народила. Допомогти сестрі треба. Ти ж не проти? – почав канючити чоловік.

– Проти. Радість моя, так справи не робляться. Спочатку треба було запитати у мене, а не ставити перед фактом. Коли ви з нею домовилися?

– Ну, вже тиждень як. Я не розумію, чому ти проти? І нашому не нудно буде – буде в компанії двоюрідної сестрички рости.

Не знаю, з чого чоловік взяв, але особисто мені здається, що піврічний дитина нудьгувати ще не вміє. А вже в компанії двоюрідної сестри, майже трьох місяців від роду, він тим більше не потребує.

Я завжди захоплювалася жінками, у яких за раз народилося більше однієї дитини: що Ви не зійшли з розуму? як Ви впоралися з двома дітьми? Адже це в два рази більше кольок і зубів? Ви – справжні героїні. А ось я героєм ставати не хотіла ну зовсім ніяк.

– Мені з одним важко, ще з однією дитиною я не впораюся. Ми більше не будемо розмовляти на цю тему, – я почала злитися на чоловіка. – Ось ти, наприклад, з власним сином півгодини провів – ти втомився. А мені ти пропонуєш з ранку до вечора за двома немовлятами дивитися. Як сам думаєш, це легко? Нехай Влада знайде няню.

– У неї грошей немає на няню, – розвів руками чоловік.

– А, я ще й безкоштовно, на вашу думку, повинна була це робити, так? Добре придумали, молодці. А давай, раз ти такий розумний, знайдеш кого-небудь для нашої дитини? Хто буде сидіти з ним цілими днями і ні копійки за це не візьме, а потім ще й подякувати не спроможеться? А я працювати піду. Що думаєш? – моєму обуренню не було меж.

Влада мене якось підвезла, їй було по шляху, але грошей вона з мене все одно здерла – на таксі дешевше б було. У неї снігу взимку безкоштовно не допросишся. А тут вона розкотила губу на безкоштовну няньку. Сидіти в декреті за сестру чоловіка? А ось фигушки!

Я подзвонила Владі і сказала, що її декрет – її ноша і я її в цьому не помічник.

– Яка тобі різниця, ти все одно в будинку сидиш! – обурювалася Влада.

– Я в декреті, а не вдома сиджу. І мені і без твоєї дитини є чим зайнятися, – я вже втомилася відбиватися від її нападок. – Якщо ти сама не хочеш сидіти зі своєю дитиною, чому так впевнена, що я цього хочу?

І подібних розмов за останні пару днів була сила-силенна. Вона звинувачує мене в тому, що позбулася хорошої роботи через мене. Це досить дивно, якщо врахувати, що особисто я їй нічого не обіцяла. Вони з моїм чоловіком змовилися за моєю спиною – нехай між собою і розбираються.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page