Яка ж я щаслива, вам не передати! А все чому? А тому, що батьки чоловіка нарешті відремонтували свій будинок в селі після “прильоту” і – у-ї-ха-ли! Райське відчуття свободи!
Тепер я можу дихати, кричати, співати, ходити в чому хочу. Навіть можу не помити посуд відразу, а потім!
На кухні – тепер ложки, виделки та каструлі стоять як хочу я!
Тепер я можу прати коли мені треба і знати, що на балконі є місце для білизни! Ура!
Тепер у холодильнику купа вільного місця і можна ставити все як треба мені, ви уявляєте?
У ванній тепер чиста підлога, ура, ніхто не купається без шторки і не ллє воду на підлогу і не розмазує брудною ганчіркою. Немає чужих нігтів, волосся і – оооо бооже! – і в кімнату для роздумів ходить на 3-дорослих людей менше (плюс ще племінник є, коли свекри вдома).
Вже вимила і насолоджуюся чистим санвузлом!
А ще, тільки уявіть мою радість, можна дивитися телевізор, ноутбук або планшет уночі в іншій кімнаті, а не на кухні, скрутившись бубликом.
Я відтепер можу готувати їжу, коли мені зручно, а не коли є можливість потрапити на кухню.
О так, і можливо якщо ми з чоловіком, живучи весь рік в одній кімнаті з дитиною, пригадаємо, що таке спілкування двох, то тепер для цього теж є місце!
А прасувати одяг можна теж не тільки у своїй кімнаті, після чого нічим дихати, а можна це робити у двох інших вільних кімнатах, або навіть на кухні, там я ні кому не заважатиму!
А ще можу увімкнути голосно музику на кухні і готувати щось смачне, і танцювати.
Господи, дякую тобі, за три місяці одночасно прекрасних і складних у плані куди подіти сина, коли нам треба у справах без дитини.
Відразу хочу сказати, що батьки чоловіка – чудові люди та допомагають забирати сина з садочку. допомагають з дитиною. І за це їм велика подяка.
Всім добра, миру і домашнього комфорту!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.