fbpx
життєві історії
Якби ж то можна було зараз все повернути назад! Я би ніколи так не вчинила. Свекруха Віра Макарівна на таке моє ставлення не заслужила, і ми б були разом з чоловіком

Якби ж то можна було зараз все повернути назад! Я би ніколи так не вчинила. Свекруха на таке моє ставлення не заслужила, і ми б були разом з чоловіком…

Читаю різні життєві історії на цьому сайті і захотілося мені поділитися своєю. Як мені здається, все у цьому житті відбувається не просто так. Все суворо та закономірно. За все доводиться платити.

Я коли вийшла вперше заміж, то не злюбила свекруху. Вона сама розлучена з чоловіком, постійно скаржилася на колишнього чоловіка, розповідала, який він дріб’язковий у побуті чи не кожен сірник рахував у господарстві. Їй ніколи не давав волі як господині в хаті, все вирішував сам, навіть одяг не давав їй прати, не довіряв.

Я ж думала про себе, що звичайно, якщо ти сама невтяпна і не вмієш нічого, мужик з’їдатиметься. У всьому звинувачувала її саму думаючи, що від добрих дружин не йдуть. І в результаті, втомившись від щоденних її голосінь – вона жінкою була неврівноваженою, – я втекла від них і розлучилася. Покинула чоловіка, хоча він добре ставився до мене. Женя був єдиним сином, і я не захотіла жити з його матір’ю, а він би її ніколи не залишив. Син у неї напрочуд слухняний і безвільний хлопець.

І ось я така самовпевнена через два роки після розлучення вийшла заміж. І тільки зараз я повністю зрозуміла колишню свекруху. Зрозуміла, як почуваєшся, коли на тебе дивляться, як на неповноцінну, і не довіряють.

Чоловік Марк у мене виявився таким, як колишній чоловік моєї колишньої свекрухи. Часто, якщо не постійно, чоловік незадоволений, то не так випрано, не так приготовлено, не так виглядаєш і таке інше.

І ось сиджу і думаю, якби колишня свекруха Віра Макарівна дізналася про те, як я живу, мабуть, була б задоволена. Адже я її мимоволі образила, залишила їх із сином і не повернулася, хоч вони мене про це і просили.

А зараз я живу з людиною, яка сама вічно критикує, незадоволений мною. І я зрозуміла одну річ: поки людина сама не відчує на собі, вона ніколи не зрозуміє біль іншого.

Іноді мені хочеться вибачитися перед Вірою Макарівною за те, що думала про неї погано, і за свою зарозумілість по відношенню до неї. На жаль, її вже немає на цьму світі. А життя повністю помстилося мені за мій нерозумний вчинок.

Миру всім і щастя, попри все!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.