От це так подруга..
Ми з моїм чоловіком Олександром маємо невеличкий бізнес, це магазин.
Важко він нам дався той магазин, але тепер маємо непоганий такий прибуток. Звісно, деякі думають, що дорога до свого бізнесу далася нам легко, дехто заздрить, але мене це не хвилює.
Люди багато чого не знають.
Коли тільки все починалося будо дуже-дуже важко. Були моменти, коли все ледь не рухнуло, але разом з чоловіком все пройшли. Це зміцнило нас і зараз я можу з усмішкою згадувати ці важкі часи.
Коли я стала доволі заможною, то не можу більше нормально заводити друзів. Мені здається, що всі, або ж більшість з них, просто через вигоду зі мною починають говорити.
Єдина подруга, це Іванка, яка зі мною, ще з самого початку.
З Іванкою я здружилася, що коли мої дітки були малими. Маркіян тільки народився, а Олежику вже було три роки. В той час ми з Олександром не мали великих статків, але й Іванка теж була не при грошах.
Олежик сильно занедужав, чоловік був на роботі, я іноді зверталася за допомогою до Іванки. Так і зародилася наша дружба.
Через недугу Олег отримав ускладнення, проблеми на все життя, тож потрібно було завжди за ним доглядати.
Ми з Олександром обсудили, що будемо робити далі. Оскільки в мене була менша заробітна плата, а Саша, а основному тримав сім’ю та і підвищення йому світило, ми вирішили, що я маю піти з роботи і бути з дитиною.
Перший час було дуже важко, важко було з двома дітьми, ще й коли старший вимагає більше уваги ніж молодший. Згодом Маркіян пішов у садок, появилось більше вільного часу.
Тоді я зрозуміла, що дуже важко бути стільки часу в дома. Постійні заняття тільки дітьми і домом мене нищили з середини.
Тож ми прийняли рішення з чоловіком, що пора виходити мені на роботу.
Я шукала, але все не те, все не так. І тому ми вирішили, що варто відкрити свою справу.
Проаналізувавши все, ми зрозуміли, що найменші ризики нам принесе відкриття будівельного магазину. В нашому районі такого не було, та це було легше ніж наприклад продуктовий.
Ми взяли відкладені гроші, продали золото, взяли кредит, і перейняли в родичів. Як би важко не було, але все-таки вийшло відкрити магазин.
Перший час прийшлося входити в курс справ: як і де замовляти товар, де робити це найвигідніше, як приманити клієнтів, щоб люди йшли до нас навіть з інших районів.
Це було важко, але це вже позаду. Тепер ми добренько так заробляємо і плануємо відкрити ще один магазин.
Було видно, як мінялося ставлення до нас інших людей. Спочатку вони нас відмовляли і казали, що це дуже ризиковано, що нічого не вийде, а коли ми досягнули успіху, люди почали нам заздрити і розпускати різні слухи.
Тільки Іванка завжди була поруч. Але тепер я вже і не знаю, чи дійсно щиро це було.
В подруги були більші привілеї ніж в інших покупців, я робила їй непогані знижки, давала в борг товари на значні суми і багато чого іншого.
Іноді бувало, що я позичала Іванці свої речі, це могло бути все що завгодно, від сукні чи прикрас до граблів і драбини. Не рідко бувало, що позичала і гроші.
Іванка працювала не на дуже престижній роботі, отримувала не багато, але після мого успіху таке відчуття, ніби Іванка хотіла бути на мене схожою чи що.
Їздила зі мною чи то в кіно чи то на шопінг, іноді купувала речі зовсім їй не потрібні, як вже я потім дізналася, що і залазила через це в кредит.
Ці борги довгий час мене не стосувалися, та і я в них не лізла. Все-таки Іванка доросла жінка і навіть якщо б я їй сказала не лізти в борги через покупки та розваги, мене б ніхто не послухав.
Але ось недавно Іванка позичила в мене дві тисячі, щоб покрити кредит. Час минав, а подруга все не віддавала борг, хоч раніше все повертала.
І ось мені знадобилися гроші на товар в магазин і я попросила, щоб Іванка віддала позичені гроші.
А та таку “бурю” вчинила, мало мене з болотом не змішала, почала казати, що мені тільки гроші і потрібні, а потім ще й демонстративно образилася.
І ось тепер я не знаю, чи варто з цією людиною ще дружити.
А що ви думаєте, хто з нас насправді думає про гроші?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?